Удобрення чорниці високорослої (лохини)

В природних  умовах чорниця щиткова (лохина) росте на кислих торфовищах з низьким вмістом елементів живлення. Тому в комерційному виробництві більшої шкоди може завдати занадто висока концентрація окремих елементів, ніж їх нестача. Біологічні особливості культури та її вимоги до грунтових умов визначають основні підходи до удобрення цієї культури, що значною мірою відрізняється від системи удобрення інших ягідних.

Оптимальна система удобрення чорниці щиткової (лохини) передбачає забезпечення рослин необхідними елементами живлення для отримання максимального урожаю і уникнення надлишкового внесення мінеральних добрив, що може призвести до пошкодження чи загибелі рослин та забруднення навколишнього середовища.

 

Визначення потреби в елементах живлення

Потреба в удобренні визначається:

- на основі аналізу грунтової проби перед закладанням плантації та проведенням регулярного аналізу грунту кожні 3-4 роки;

- беручи до уваги зовнішні ознаки рослин, що можуть вказувати на дефіцит чи надлишок елементів живлення;

- на основі листового аналізу, що проводиться регулярно в період вегетації.

За рік перед закладанням плантації рекомендується провести загальний аналіз грунту (вміст гумусу, рН та гідролітична кислотність, вміст основних елементів живлення в доступній формі – Р, К, Са, Мg).

Проби відбирають з глибини 0-30 см, де розміщується основна частина кореневої системи рослин. В залежності від однорідності грунтових умов одна проба відбирається з кожної ділянки площею 1-2 га.

Один з найважливіших показників грунтового аналізу – це реакція грунтового розчину рН. Допустимий рівень рН для чорниці становить 4,0-5,5 проте оптимальний рівень знаходиться в межах 4,5-5,0.

На грунтах з занадто низьким рівнем рН за рік до закладання насадження рекомендується провести розкислення грунту. Зазвичай для цього використовують вапнякове борошно чи дефекат, при заниженому вмісті рухомого фосфору ці матеріали можна частково замінити фосфоритним борошном, а при низькому вмісті магнію – доломітовим борошном.

При рН > 5,5 проводять закислення грунту. Оптимальним закислюючим агентом є сірка. Норма внесення сірки суттєво залежить від механічного складу грунту. Так, грунти з високим вмістом органічної речовини та глинисті грунти мають підвищену ємкість катіонного обміну та, відповідно, високу буферність. На таких ділянках норми внесення сірки в декілька разів вищі, ніж на легких піщаних грунтах, і зниження рН до потрібного рівня може потребувати декілька разового внесення сірки.

Орієнтовні норми внесення зазначені в таблиці.

Бактерії грунту окислюють сірку і в результаті утворюється сірчана кислота, що спричиняє зниження рН. Зазвичай сірку вносять навесні (бактерії проявляють активність при температурі вище 12оС), для найвищої інтенсивності окислення грунт має бути вологим та добре аерованим.

При внесенні сірки в перезволожений грунт, анаеробні бактерії починають виробляти сірководень, що є токсичним для кореневої системи рослин.

На ділянці, де вносилась сірка, проводять повторне визначення рН восени, і, при необхідності, планують подальше внесення сірки після висаджування рослин. Якщо рослини вже висаджені, одноразова доза  внесення сірки не повинна перевищувати 400 кг/га.

Після закладання насадження аналіз грунту рекомендується проводити кожних 3-4 роки. Зразки грунту відбирають з рядів, бажано з глибини 0-20 та 20-30 см окремо (рН та вміст основних елементів живлення у доступній формі може суттєво змінюватись з глибиною). На закислених ділянках значення рН поступово зростає, і, з часом, з’являється необхідність повторного внесення сірки.

Зовнішні ознаки рослини теж можуть вказувати на дефіцит чи надлишок елементів живлення.

Азот. При недостатньому рівні забезпечення азотом рослини повільно ростуть, утворюється невелика кількість нових пагонів, зазвичай пагони мають лише одну хвилю росту за сезон.

Колір листя блідий, без характерного блиску, хлороз проявляється по всій поверхні листка. Зазвичай хлороз проявляється спочатку на старіших листках, що знаходяться в основі пагона, а потім поширюється на молоде листя. Рослина рано завершує вегетацію, набуває антоціанового забарвлення та скидає листя.

Дефіцит азоту суттєво знижує закладання квіткових бруньок, а отже і урожайність у наступному сезоні.

При надлишковій кількості азоту рослина набуває насичено зеленого кольору та утворює сильні видовжені пагони, що мають декілька хвиль росту. Верхівка пагона не встигає задерев’яніти і підмерзає взимку.

Урожай знижується, зменшується розмір ягід та розтягується їх дозрівання.

Фосфор. На кислих грунтах дефіцит фосфору практично не проявляється. Проте при збільшенні рН фосфор переходить у недоступні для рослини форми і його нестача може викликати сповільнення росту. Листки дрібнішають та набувають темно-зеленого кольору з пурпурним відтінком (таке забарвлення спочатку з’являється по периметру листової пластинки, а потім поширюється на всю площу листка).

Надлишок фосфору не є критичним, проте його надмірна кількість може викликати проблеми із засвоєнням заліза.

Калій. Суттєвий дефіцит калію викликає відмирання верхівок пагонів. Краї листка скручуються і засихають, на поверхні з’являються некротичні плями.

Початковою ознакою дефіциту калію може бути хлороз між прожилками молодого листя на верхівках пагонів, схожий за ознаками з дефіцитом заліза.

Магній. Дефіцит магнію проявляється характерним хлорозом листової пластинки. Спочатку ділянки між основними прожилками світлішають, потім набувають жовтуватого та жовто-червонуватого забарвлення. Причому, самі прожилки та прилегла до них частина листової пластинки залишається зеленою.

Ознаки дефіциту магнію спочатку проявляються на старому листі біля основі пагона, потім поширюються на середню частину пагона. Молоді листки зазвичай не проявляють вищезазначених симптомів.

Залізо. На чорниці досить часто можна спостерігати дефіцит заліза.

Спочатку ріст пагонів сповільнюється, листя дрібнішає. Характерною ознакою є прояв хлорозу між прожилками  листка, причому самі прожилки (як основні, так і дрібніші) залишаються зеленими. Спочатку хлороз з’являється на молодих лисках на верхівках пагонів, а потім поширюється по всій рослині.

Прояв дефіциту елементів живлення на зовнішньому вигляді вимагає негайної реакції з боку виробника. На внесення додаткової кількості добрив через систему крапельного зрошення чи використання листового підживлення рослина відреагує через декілька тижнів і продуктивність плантації в поточному та, можливо, наступному сезоні може суттєво знизитись.

При використанні методів листової діагностики можна відреагувати на потреби рослини в елементах живлення оперативніше.

Листову діагностику рекомендується проводити щороку. Зразок відбирають з кожного сорту (проте кожен - з площі не більше 5 га) – 50-100 типових листків з середньої частини пагона поточного року.

В таблиці наведені рівні вмісту елементів живлення в листовій пробі. Реакцію рослини на внесення добрива можна очікувати, якщо вміст того чи іншого елементу живлення знаходиться нижче визначеного в таблиці рівня дефіциту.

Азот. Вміст азоту в листовій пробі найкраще підтримувати на рівні 1,7-2,1% сухої маси. При цьому концентрація азоту у листі завжди вища, при високому завантаженні кущів урожаєм. Вегетативний ріст таких рослин сповільнюється, а отже концентрація азоту у листках зростає.

Зростання вмісту азоту також простежується у рослин в стані стресу (наприклад під час засухи). Варто пам’ятати, що на початку сезону вміст азоту у листку найвищий, з часом він знижується.

Фосфор. Додаткове внесення фосфору рекомендується при зниженні його вмісту у листках до 0,08%.

Зазвичай концентрація цього елементу живлення найвища на початку сезону, а найнижча – в час збору врожаю. Вміст фосфору не залежить від завантаженості рослин урожаєм чи рівня забезпечення рослин вологою.

Калій. Калієві добрива рекомендується вносити при пониженні вмісту калію в листках до 0,3-0,5%. На рівень калію значною мірою впливає розмір урожаю поточного року, тому, якщо кущі завантажені урожаєм – калійні добрива потрібно вносити при зниженні рівня цього елементу до 0,3%. Якщо ж урожай поточного року не значний – рослини відреагують на додаткове внесення добрив при концентрації калію у листі на рівні 0,5%.

Надлишкове внесення калійних добрив (збільшення концентрації в листі до 0,9%) призводить до блокування надходження магнію.

Кальцій. Рослини чорниці щиткової зазвичай не проявляють дефіциту кальцію. Проте зростання концентрації цього елементу в листі є індикатором зростання рН грунту.

При високому завантаженні рослин урожаєм рівень кальцію у листі зростає. При надмірному азотному живленні, що призводить до швидкого росту молодих пагонів, вміст кальцію значною мірою знижується.

Магній. Рівень дефіциту магнію простерігається при його концентрації в листі нижче 0,1%. Проте, якщо вміст калію знаходиться у верхній межі оптимального діапазону, рослина може потребувати додаткового вмісту магнію вже при 0,2% концентрації цього елементу в листі.

Занадто високий вміст магнію може свідчити про високий рН грунту.

Залізо. На комерційних плантаціях чорниці дефіцит заліза досить часто проявляється. Проте дані листової діагностики не завжди правильно ідентифікують потребу рослини в цьому елементі.

Ознаки дефіциту заліза проявляються при зниженні вмісту цього елементу в листі до 60 мг/кг, проте в окремих випадках рослина потребує додаткового внесення залізовмісних добрив при зниженні рівня в листі до 100-150 мг/кг.

 

Види добрив, способи, строки та норми внесення добрив

Кожен елемент живлення можна вносити з різними видами добрив. Для чорниці щиткової вибір того чи іншого виду добрив визначається особливостями культури та залежить від грунтових умов (насамперед рівня рН).

Перед закладанням плантації здійснюють коректування рівня рН та вносять основне удобрення (калій, фосфор, магній та кальцій). В подальшому щорічно проводять підживлення азотними добривами, а інші елементи вносять по потребі.

Основне удобрення. Чорниця щиткова не потребує значної кількості елементів живлення, проте при низькому рівні забезпеченості грунту доступними формами фосфору та при низькому та середньому рівні доступного калію рекомендується внести мінеральні добрива перед закладанням плантації. Орієнтовні норми внесення добрив в залежності від забезпеченості грунту елементами живлення наведені в таблиці.

 

При низькому рівні забезпечення грунту магнієм (< 40 мг/1000 г грунту на грунтах з низьким вмістом органічної речовини) рекомендується внесення 40-50 кг/га д.р. магнію. Так, як засвоєння магнію рослинами суттєво залежить від співвідношення K/Mg, варто звернути увагу на суму ввібраних основ. Якщо доля магнію становить менше 4% суми ввібраних основ, або ж доля калію перевищує долю магнію, це свідчить про необхідність внесення магнієвих добрив.

Добрива, що містять хлор непридатні для чорниці, тому калійні добрива бажано вносити у формі сульфатів (сульфат калію), а при необхідності внесення магнію – калімагнезію (суміш сульфатів калію та магнію).

Фосфорні добрива – при низькому значенні рН можна вносити фосфоритне борошно. Якщо рівень рН знаходиться в межах рекомендованого для чорниці діапазону (4,5-5,5) краще використовувати суперфосфат.

Найдешевша форма добрива, що містить магній – доломітове борошно. Проте його внесення рекомендується при рН<4.5, в іншому випадку краще використовувати сульфат магнію або калімагнезію (якщо калій також необхідний).

При потребі внесення кальцію без підвищення рН використовують гіпс.

Підживлення. Щороку плантацію необхідно підживлювати азотними добривами. Для чорниці краще використовувати амонійну форму азоту. Якщо рН знаходиться на оптимальному рівні – можна використовувати карбамід, що в грунті утворює амонійну форму азоту. Якщо рН вище 5,0 – краще використати сульфат амонію.

Дози внесення азотних добрив залежать від вмісту органічної речовини у грунті та інтенсивності її мінералізації, а також від виду мульчуючого матеріалу (при використанні тирси кількість азоту необхідно збільшити вдвічі для уникнення іммобілізації азоту бактеріями, що її розкладатимуть).

В перші 2 роки існування плантації норма внесення азоту складає 20 кг/га д.р. (40 кг/га карбаміду, або 80-90 кг/га сульфату амонію відповідно). Цю норму вносять двома рівними дозами – на початку розпускання бруньок і наприкінці цвітіння. На піщаних грунтах, де невикористаний азот швидко вимивається, сезонну норму краще розбити на три внесення, проте останнє підживлення азотом не рекомендується проводити пізніше липня.

В подальшому норму азотних добрив збільшують до 40-50 кг/га д.р. (3-4-й рік) та 60-80 кг (5-6-й рік і далі).

На плодоносній плантації при потребі (результати аналізу грунту чи листова діагностика) вносять інші макроелементи рівномірно розкидаючи гранульовані форми в межах ряду чи шляхом використання водорозчинних форм через систему краплинного зрошення (фертигація). 

При необхідності внести фосфор комплексні фосфорні добрива з вмістом азоту (наприклад моно амоній фосфат) вносять лише в першій половині вегетації.

Серед мікроелементів найчастіше проявляється дефіцит заліза. В більшості випадків це пов’язано з зростанням рН, проте, якщо ознаки дефіциту проявляються при рН в межах 4,5-5,5 необхідно застосувати листове удобрення з вмістом заліза.

При необхідності залізо, марганець та цинк використовують у хелатній формі, а бор у вигляді препарату Солюбор. Не бажано вносити мікроелементні добрива при відсутності дійсної потреби (прояв дефіциту чи низький рівень за результатами листового аналізу).

 

Експерт з вирощування ягідних культур

Босий Олег Володимирович

  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Серпень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
31 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3

?>