Зрошення насаджень малини

Малина досить вибаглива до умов зволоження, тому продуктивність плантації залежить від своєчасного та достатнього забезпечення рослин водою.

Найбільше вологи малина потребує в період цвітіння та достигання ягід, коли значна вегетативна маса рослин витрачає на транспірацію до 5-8 мм води щодня.

Рослини мають поверхнево розміщену кореневу систему, і тому в змозі ефективно використовувати запаси вологи в грунті лише з глибини 0-0,5 м. Ці запаси визначаються вологоутримуючою здатністю грунту – грунти з легким механічним складом та низьким вмістом органічної речовини (піщані та супіщані) можуть утримувати лише 40-50 мм вологи, тоді як важкі грунти – до 100 мм. Зрошення варто розпочинати тоді, коли рослини ще не проявляють ознаки дефіциту вологи – оптимальним часом для поливу є зниження вмісту вологи у грунті до 70% НВ.

Для розрахунку необхідної продуктивності джерела водопостачання потрібно взяти до уваги відносну ефективність обраної системи поливу та враховувати, що плантація потребуватиме 25-35 мм води на тиждень за рахунок природних опадів чи штучного зрошення.

При вирощуванні малини використовують різні системи зрошення:

Зрошення дощуванням

Одна з найбільш поширених систем поливу. Для дощування необхідно мати достатню кількість води (при використанні такої системи мають місце суттєві втрати), підведеної до зрошувальної ділянки під відповідним тиском. Може використовуватись стаціонарна мережа спринклерів, до яких підводиться вода через систему підземних трубопроводів, або мережа гідрантів, до яких підключається мобільна зрошувальна установка (переносні зрошувальні трубопроводи з стійками, на яких встановлюються спринклери чи барабанна зрошувальна система).

Рівень розміщення спринклерів має бути вище рівня насадження для більш рівномірного поливу та уникнення пошкодження листкової маси і ягід струменем води. Деколи для уникнення пошкоджень використовують мікро розпилювачі, які монтуються на рухомій рамі та розміщуються в міжряддях на відстані 0,5-0,8 м від поверхні грунту.

При поливі дощуванням одноразова норма води зазвичай становить 300-400 т/га, проте інтенсивність поливу та запланована норма води має узгоджуватись з водоутримуючою та водопоглинаючою здатністю грунту на ділянці.

Зрошення дощуванням створює оптимальні умови для росту вегетативної маси, проте призводить до підвищення тиску хвороб листя та пагонів.

Крапельне зрошення

Цей метод більш раціональний з точки зору використання води, потребує не такого потужного джерела водопостачання, як спринклерне зрошення, менш енергоємний, дозволяє вносити водорозчинні добрива при фертигації і інсектициди для боротьби з ґрунтовими шкідниками, проте вода має бути очищеною від механічних та біологічних домішок для уникнення блокування системи водовипусків. 

Для зрошення малини використовують дві системи крапельного зрошення:

регульовані емітери (бажано з можливістю самоочищення), які монтуються на пластикові трубці діаметром 12 мм та виставляються на внесення 2-4 літрів води за годину (в залежності від водопоглинаючої здатністі грунту).

Трубка з емітерами може розміщуватись на поверхні грунту чи підвішуватись на нижньому рівні дроту шпалери.

зрошувальний трубопровід з водовипусками через певну відстань чи вздовж усієї трубки.

Така трубка може розміщуватись на поверхні грунту, на нижньому дроті шпалери, чи закопуватись в грунт на глибину 10-20 см для захисту від пошкоджень при догляді за насадженнями. Основним недоліком системи крапельного зрошення на малині є неможливість використання системи зрошення для захисту насаджень від заморозків у весняний період, і, що особливо важливо при вирощуванні ремонтантної малини на осінній урожай - для охолодження насадження протягом жарких періодів у літні місяці.

При використанні систем зрошення на малині особливу увагу потрібно приділяти періодичності поливів та поливній нормі. При надмірному зволожені погіршується фітосанітарний стан насадження, знижується якість продукції (ягоди втрачають транспортабельність і скорочується їх період зберігання). Крім цього з верхнього шару грунту вимиваються високомобільні елементи живлення (особливо азот), погіршується водно-повітряний режим грунту, що призводить до розвитку хвороб кореневої системи.

Наприкінці вегетації зрошення не здійснюють тому, що це може призвести до надмірного вегетативного росту та, як результат, зниження зимостійкості плантації.

 

АВТОРИ:

Босий Олег Володимирович

Дмитраш Ніна Іванівна

Чепернатий Євгеній Володимирович

Поперечна Олена В'ячеславівна

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
26 27 28 29 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних