ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ОЖИНИ

Вибір ділянки. Рослини ожини, так само як і малини, часто страждають від низьких зимових температур і весняних заморозків. Тому вона вимагає теплих і добре прогріваних ділянок, захищених від холодних вітрів, які взимку призводять до висушування пагонів, а при низьких температурах сприяють підмерзанню бруньок і кори пагонів. під насадження ожини не можна обирати рівнини, відкриті для холодних північних і східних вітрів, або площини, в яких може тривалий час застоюватися холодне повітря. Насадження ожини можна закладати на схилах різних напрямків, уникаючи схилів північної і східної експозиції.

При виборі місця, особливу увагу приділяють грунтам. Хороший ріст і плодоношення можливі на вологих, але не перезволожених родючих і глибоко дренованих грунтах легко і середньосуглинистого механічного складу. Для вирощування ожини на супісках потрібно їх підстилання (не глибше 0,5 м) вологоємкими і проникними суглинковими грунтами.
Ожина з прямостоячими пагонами краще росте на легких глибоких суглинках, тоді як ожина з сланкими пагонами добре росте і на важких суглинках. Зважаючи на більш глибоке розташування в ожини кореневої системи - висока повітропроникність і помірне зволоження підгрунтного шару є необхідними умовами успішного вирощування даної культури. Хороші результати можна отримати при вирощуванні на піщаних грунтах з достатнім запасом вологи. Однак, ожина не витримує поганого дренажу грунту. Навіть тимчасове затоплення може пошкодити кореневу систему і викликати загибель пагонів.
Ожину не можна висаджувати на карбонатних грунтах, так як при цьому рослини будуть відчувати нестачу заліза і магнію. Найбільш сприятливі злегка кислі грунти (рН 6).

Попередники. Кращими попередниками для ожини є багаторічні бобові та злакові трави, польові культури, сидерати, добре удобрені овочеві. Хорошими сидератами є вико-вівсяна, горохово-вівсяна суміші, гірчиця, фацелія. Після вирощування сидератів їх подрібнюють і заорують у грунт.

Також, можна посіяти гірчицю, гречку, горох, квасолю, боби і під час цвітіння їх скосити і закласти в грунт.

Підготовка грунту і удобрення. Грунт має бути багатим поживними речовинами, вільним від багаторічних бур'янів, шкідників та збудників хвороб. Домогтися цього можна при завчасній підготовці грунту протягом 2-3 років.
Якщо ділянка була під паром, для боротьби з пирієм і широколисними бур'янами виконують багаторазове дискування по мірі відростання бур'янів до 5 см. При сильній засміченості грунту вносять гербіциди, зокрема для знищення дводольних бур'янів з масовим їх сходом використовують похідні 2,4-Д.
Перед закладанням плантації ожини восени, після збирання попередньої культури, вносять органічні і мінеральні добрива: 3-10 т перепрілого гною і 8-9 кг діючої речовини фосфору і калію на 1 га.
На присадибних ділянках, підготовлених для посадки, викопаний з борозни або ями грунт кладуть поруч, змішують з органічними (10 кг/м2) і мінеральними добривами (суперфосфат - 10-16 г/м2, сірчанокислий калій - 20-30 г/м2). Дані про родючість і кислотності отримують в результаті аналізу зразків грунту в агрохімічної лабораторії. На добре окультурених родючих грунтах органічні добрива можна не вносити, оскільки в іншому випадку ожина починає занадто активно рости і розвиватися на шкоду плодоношенню. Якщо грунт на ділянці перезволожений, то посадку виконують на спеціально сформованих гребенях. При недостатньому рівні зволоження ожину садять в борозни і повністю не засипають їх.

Розміщення рослин. Ожину можна розміщувати на дротяній шпалері у вигляді однорядної або дворядної посадки. Оскільки ожина світлолюбива кільтура, необхідно, щоб кущі були добре освітлені. 
Глибина і ширина посадочних місць для ожини визначається розмірами і типом посадкового матеріалу (здерев'янілі або зелені пагони, кореневі живці, вкорінені верхівки, відводки), якістю передпосадкової підготовки грунту. Обов'язковою умовою є розміщення борозен або ям на відстані 0,7-1 м від кордонів з сусідньою ділянкою. Короткі (1,5-2 м) ряди можна розміщувати перпендикулярно межі, з південної сторони ділянки (напрям рядів з півночі на південь).
Відстань між посадочними місцями залежить від пагоноутворюючої здатності сорту і способу обробітку (кущовий або стрічковий). Між рядами ожини залишають відстань 2-2,5 м, а між рослинами в ряду - 0,75-1,5 м. При кущовому способі вирощування схема посадки 1,8 х 1,8м. Рослини з високою пагоноутворюючою здатністю садять по одній, при низькій пагоноутворювальній здатності - в одному посадковому місці розміщують 2-3 саджанця або живця.
При стрічковому способі обробітку кореневі живці розташовують також по 2-3 в одній посадковій ямі або безперервним ланцюжком.
На маточних плантаціях рослини ожини висаджують за схемою 3 x 3м. Ця схема підходить для сильнорослих форм (сортів) ожини, а також для вирощування ожини на родючих грунтах.

Посадка. Саджанці ожини і малини, можна висаджувати в залежності від кліматичних умов навесні (до розпускання бруньок) і восени (з моменту закінчення росту до настання перших заморозків). Найкращий термін посадки - весна. При весняній посадці важливо висадити саджанці якомога раніше, поки бруньки не почали розвиватися і не відламуються при контакті з пагонами.
Сучасні розсадники пропонують однорічні саджанці з добре розвиненою кореневою системою (мочка довжиною 10-15 см або 2-3 кореня по 10-15 см), з одним або двома стеблами діаметром більше 0,5 см, а головне - з сформованою брунькою на кореневищі або коренях.

 
Рис. 2. Посадка ожини
а - кореневими живцями в борозни; б - зеленими живцями в лунки; в - здерев'янілими живцями в борозни


Після глибокої передпосівної оранки рослини садять в борозни або ями, при звичайній оранці - в борозни або ями шириною і глибиною до 30 см (рис. 2). Саджанець ставлять у яму або борозну, розправляють коріння в різні сторони і засипають грунтом так, щоб брунька біля основи стебла розміщувалася на 2-3 см нижче поверхні грунту. Живці ожини, розміщуюють горизонтально на дно борозни та засипають шаром грунту 7-10 см. Борозни або ями засипають грунтом не повністю, залишаючи невелику лунку. За рахунок цього при поливах економніше витрачається вода, вже на початку зими швидше накопичується сніг, раціональніше використовується тала і дощова вода.
Грунт навколо саджанця після посадки ущільнюють і добре поливають (3-6 л води на одну рослину). Як тільки волога вбереться, лунки мульчують гноєм або торф'яно-гноєвим компостом. При сухій погоді поливи доводиться повторювати.

Догляд за насадженням. У перший рік після посадки грунт навколо рослин регулярно поливають, періодично розпушують, знищуючи одночасно бур'яни, або мульчують. Виконують профілактичні заходи боротьби з хворобами та шкідниками, видаляють рослини, у яких виявлено ознаки вірусних і мікоплазменної хвороб.
Висаджені рослини поливають протягом 1-1,5 місяця після посадки, а також для отримання хороших сталих врожаїв - в посушливі періоди вегетаційного періоду, а плодоносні кущі, додатково поливають під час інтенсивного росту та дозрівання ягід. Для поливу не рекомендується використовувати холодну воду з колодязів чи скважин, особливо в спекотну погоду.
Урожай ожини в значній мірі залежить від догляду за грунтом. Міжряддя в насадженнях ожини, як правило, утримують під чорним паром. 
У перші роки, при появі бур'янів і для руйнування грунтової кірки - грунт у міжряддях протягом літа переорюють або рихлять 5-6 разів (на глибину 10 - 12 см), а біля кущів рихлять вилами або мотикою 2-3 рази (на глибину 5 - 8 см). Надалі рихлять поверхневий шар або чергують цей прийом з мульчуванням. Розпушування грунту за відсутності мульчі обов'язкове не тільки для поліпшення повітрообміну грунту та боротьби з бур'янами, але і для знищення місць зимівлі шкідників. Восени грунт у міжряддях переорюють на глибину 15 - 17 см, в рядах перекопують вручну.
Відомо, що однорічні бур'яни можуть істотно лімітувати розвиток пагонів і врожайність, а пирій та інші багаторічні бур'яни взагалі скорочують термін експлуатації плантації.
Хороші результати має комбіноване застосування гербіцидів і мульчування торфокомпостом, соломою або гноєм. Якщо гербіцидами обробляють тільки ряди, то може виникнути необхідність культивації міжрядь восени. Культивація повинна бути досить мілкою, щоб не пошкодити коріння, розташоване в поверхневому шарі грунту. Проти сходів бур'янів особливо ефективний - симазин. Його вносять по проростаючим бур'янам в будь-який час року, коли грунт вологий, в нормі 1,1-2,2 кг д.р./га. Симазин можна застосовувати відразу після посадки.

Мульчування насаджень (соломою, торфом, торфокомпост, перепрілим гноєм, компостом, тирсою, хвоєю і опалим листям з лісу та іншими сипучими органічними матеріалами) - ефективний прийом підвищення врожаю ожини. Мульчування перепрілим гноєм або соломою зберігає вологу в грунті і збагачує її органічною речовиною, що сприяє формуванню розгалуженої кореневої системи. Щорічно в ряди вносять 25 т/га гною. При відсутності зрошення ефективними є сипучі мульчуючі матеріали: спочатку з розрахунку 20 т/га, а надалі щорічно по 10 т/га. Мульчувати краще до появи нових відростків. Мульчування пригнічує ріст бур'янів, прискорює на декілька днів термін дозрівання ягід, трохи стримує ріст пагонів в першу половину літа (до кінця року вони вже досягають необхідної висоти). Мульчують грунт не тільки в рядках, але і в міжряддях. Незважаючи на захисну роль органічних мульчуючих матеріалів, грунт у міжряддях під час збору ягід ущільнюється, тому через кожні два роки восени стару мульчу заробляють в грунт, а навесні наступного року стелять нову. Перезволожені грунти з поганим дренажем мульчувати не рекомендується.
Ожина потребує велику кількість поживних речовин. Систематичне внесення добрив - запорука отримання високих урожаїв і нових приростів. Так як коріння ожини розташовується неглибоко і на них близько до поверхні грунту закладаються бруньки, з яких наступного року виростають пагони, заробляти добрива треба обережно.
Строки внесення добрив такі ж, як для інших ягідних чагарників, а періодичність внесення залежить від типу грунту. Органічні добрива з високим вмістом азоту і азотні добрива слід вносити в помірних кількостях, оскільки вони викликають затримку визрівання пагонів і тим самим збільшують сприйнятливість останніх до низьких температур; калій - щорічно, але не можна використовувати добрива які містять хлор. При щорічному внесенні гною (або інших видів органічних добрив) не потрібно вносити фосфорні добрива. При відсутності органічних добрив через кожні три роки вносять фосфорні добрива (20-30 г/м2).
Вапнування необхідно виконувати тільки на дуже кислих грунтах. Недостатність заліза і магнію визначають за характерними ознаками. При дефіциті заліза хлороз охоплює спочатку верхівки пагонів, при цьому дрібні жилки на листках залишаються зеленими. Нестача магнію викликає пожовтіння листя (але не самих верхніх), при цьому жовтіють жилки і тканини між ними.
Дози внесення добрив залежать від родючості грунту і кількості внесених добрив перед посадкою. Органічні добрива (гній, торфокомпост) вносять восени і навесні по 4-5 кг/м2. Восени їх закладають в грунт разом з фосфорними (30 г суперфосфату) і калійними (40 г сульфату калію) добривами на глибину до 12 см, намагаючись не пошкодити кореневу систему. При весняному внесенні гній вкривають торфом шаром 2-3 см. При цьому органічний матеріал діє і як добриво і як мульча. При високому вмісту фосфору в грунті фосфорні добрива можна вносити один раз на 2 роки. Азотні добрива (сечовину або аміачну селітру з розрахунку 30 г на 1 м2) застосовують навесні.
В аматорському насадженні восени на мульчу (солому, тирсу, перегній) вносять 20 г/м2 фосфорних і 15-40 г/м2 калійних добрив, потім грунт разом з мульчею і добривами перекопують, ретельно перемішуючи. Навесні вносять додатково 8-10 г/м2 азотних добрив і після розпушування грунту насипають новий шар мульчуючих матеріалів.

Формування кущів. Ожина, так само як і малина, для стійкості потребує опори для пагонів. Підв'язку виконують на четвертий дріт - до неї підв'язують пагони - частину в ліву, частину в праву сторону від центру куща.

 

Рис. 3. Формування пагонів
а - спосіб переплетення; б - віялова система; в - підв'язка з нахилом; 1 - плодові пагони; 2 - молоді пагони, 3 - дріт шпалери

 
Пагони кріплять до дроту у вигляді віяла. Молоді пагони виводять до самого верхнього дроту і підв'язують. У порівнянні з першим способом пагони розташовуються більш вільно. Цей спосіб більш дорогий і трудомісткий.
Всі плодові пагони нахиляють в одну сторону і прив'язують до дроту на висоті 0,9 м і 1,5 м. Молоді пагони нахиляють в інший бік і підв'язують до тих же дротів. Плодові пагони можна підв'язати і з двох сторін. Тоді молоді пагони виводять і підв'язують до самого верхнього дроту.
Пагони кріплять м'яким шпагатом або дротом.
Одночасно з підв'язкою пагонів до шпалери навесні їх підрізають на 10-12 см, що сприяє збільшенню врожайності. Обрізку проводять декілька разів. Восени головним чином видаляють відплодоношені, заражені грибковими хворобами і шкідниками, а також зайві молоді пагони. Навесні підрізають верхівки перезимувавших пагонів.
Для підвищення врожаю проводять дворазову (в кінці травня і в кінці липня) прищіпку верхівок відростаючих пагонів заміщення по досягненні ними довжини 0,8 - 0,9 м. Це сприяє розгалуженню і зростанню пагонів у товщину, і, як наслідок, - закладці великого числа квіткових бруньок (рис. 4).

 

Рис. 4. Обрізка ожини
а - прищіпка (пінцировка) верхівки; б - ріст бічних пагонів після прищіпки; 1 - пазушна нирка; 2 - місце прищіпки, 3 - бічний пагін.

 

Обрізку і нормування пагонів проводять у травні та на початку липня, поєднуючи останню з живцюванням. Кущі проріджують, залишають 3-4 найбільш сильних пагони заміщення у Куманика і 4-6 - у Росяника. Оптимальне число пагонів у кущі 6-8 штук. При більшому числі пагонів зменшується врожайніть через затінення.
При віяловому способі формування куща відстань між сусідніми пагонами становить 8-10 см, підрізані пагони повинні підніматися над верхнім дротом на 20 см.
Щороку після збирання врожаю всі відплодоношені пагони вирізають біля самої основи без залишення пеньків. При гарному догляді і поливі урожай з одного куща сягає 1,2-1,8 кг і більше.

Збирання врожаю. Ягоди ожини дозрівають неодночасно. Їх збирають у декілька прийомів - в суху погоду 2-3 рази на тиждень, іноді частіше (в залежності від швидкості дозрівання).
Зрілі ягоди легко відділяються від чашечки.
Ягоди чорної малини мають привабливий зовнішній вигляд і хороші смакові та лікувальні властивості. Найчастіше вони округлі, приємного специфічного солодко-кислого смаку, з типовим присмаком ожини, багаті біологічно активними речовинами, вітамінами, вуглеводами і органічними кислотами.
Плодоносити ожина починає на другий рік після посадки, цвіте в пізні терміни. Кущі сильнорослі. Урожайність надзвичайно висока. Ожина сорту Кумберленд дає врожай удвічі більший, ніж малина червона сортів Новина Кузьміна або Новокитаївска. Плоди у ожини розвиваються не на суцвіттях, а з пазух шкірястих листочків.
Більшість сортів ожини виведено в США і Канаді, де в даний час ця культура найбільш поширена. У нашій країні виробничих насаджень ожини поки не достатньо багато. На дослідних ділянках кращі сорти ожини давали по 10-12 т/га ягід. Ягоди добре переносять транспортування на великі відстані протягом декількох днів, тому їх можна вирощувати далеко від ринків збуту. 

Рослини багатьох сортів добре ростуть при розміщенні у виробничих умовах за схемою 2,5-3 x 0,5-0,7 м, в присадибному садівництві - 1,5-2 х 0,5-0,7 м. Обов'язково треба встановлювати шпалеру для підв'язки пагонів, інакше плантація вже в рік посадки буде мати вигляд суцільного зрослого чагарника. Плодоносні рослини в ряду повинні займати смугу шириною 30-50 см, причому на погонному метрі шпалери в середньому залишають для плодоношення 10-12 пагонів, а в південних районах - до 20. Найчастіше шпалеру роблять з натягнутих на стовбчиках 2 дротах (на висоті 60 і 120 см).
Висаджують рослини восени (у південних районах) або в найбільш ранні терміни навесні у вільний від бур'янів грунт, в борозенки, удобрені гноєм (60 т на 1 га) або торфом (120 т на 1 га). Під час вегетації - міжряддя багаторазово культивують на глибину 20-25 см. Щорічно один раз або у вигляді декількох підгодівель вносять сечовину по 100-150 кг на 1 га. У деяких випадках вдається отримувати приріст урожаю при внесенні калійних і фосфорних добрив (хлористий калій вносити не рекомендується).
Мульчування грунту завжди покращує загальний стан рослин, а отже, підвищує їх врожайність. В якості мульчі можна використовувати дрібно подрібнену солому, торф, перепрілий компост, тирсу, насипавши її шаром 10-15 см. Мульча зберігає вологу, підвищує температуру грунту і захищає його від ерозії. Але цей прийом економічно ефективний тільки при наявності дешевого мульчуючого матеріалу. Слід також пам'ятати і про те, що при мульчуванні створюються сприятливі умови для розмноження мишей.

Зрошення - наступний обов'язковий прийом для отримання високих врожаїв. Навіть у відносно вологе літо, щорічно доводиться зрошувати (поливати) плантацію ожини в червні-серпні, особливо перед масовим дозріванням ягід. Нестача вологи не тільки знижує їх кількість і масу, але й сприяє розвитку слабких пагонів заміщення, що, у свою чергу, може призвести до майже повної втрати врожаю в наступному році.
При забезпечення регулярних додаткових поливів термін експлуатації насадження значно збільшується. При недостатній зволоженості грунту визрівання пагонів затягується, тому зимостійкість насадження знижується.
Оскільки відплодоношені пагони до осені всихають, їх видаляють з насадження відразу після збирання врожаю, тому що за 2 роки росту на таких пагонах накопичується велика кількість збудників шкідників і хвороб. Навесні слід обрізати всі пошкоджені пагони, решту вкорочують на таку висоту, щоб вони не піднімалися над шпалерою вище, ніж на 20-30 см. Вертикальні пагони повинні мати довжину близько 1,4 м, а підв'язані похило - до 2 м. При гарному догляді за рік виростає в середньому 8 - 15 пагонів з куща, кожен довжиною більше 2 м.
Ягоди дозрівають дружно, збір ягоди виконують за 2-3 рази.

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Серпень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
31 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3

?>