СОРТИ ОЖИНИ

Ожина вирощується головним чином в Північній Америці і Європі. Відомо близько 300 сортів культурної ожини, кращими з яких є англійські сорти.

Батьківщина майже всіх сортів - Північна Америка, де багато видів ожини росте в природних умовах. Вони легко схрещуються між собою, тому культурні сорти ожини мають складний родовід, представляючи собою гібриди багатьох видів. При перенесенні сортів до Європи в селекційний процес були включені і деякі місцеві види. У результаті ввесь сучасний культурний асортимент ожини виник від трьох європейських і дев'яти американських видів.

Сорти, різновиди і види ожини за характером росту пагонів, формою куща і способами розмноження поділяють на дві основні групи - прямостояча ожина (або куманики, - ожина) і повзуча, сланка ожина (або росяники). За господарськими якостями росяника цінніше куманики, однак наявність сланких пагонів ускладнює і здорощує їх вирощування.

Куманики - потужні рослини з вертикальними або злегка спадаючими стеблами (покритими сизим нальотом), висотою до 3 м, ніколи не вкорінюються верхівками. Дочірні рослини виростають з бруньок на коренях. Як правило, це сильношиповані форми, серед них багато зимостійких. Квітки самозапильні. Ягоди великі або середньої величини, чорні з сизим восковим нальотом, блискучі. Через свою біологію і навіть морфологію куманики подібні з малиною. У цю групу входять сорти: Кіттатінні, Лаутон, Ері, Вільсон Ерлі, Максвелл Ерлі, Дарроу, Ельдорадо й інші. До ожини окрім багатьох американських видів відноситься і широко поширену в лісах дикорослу ожину. Куманики розмножуються кореневими нащадками і кореневими живцями.

Росяники - мають довгі сланкі (особливо в другу половину літа) пагони з перпендикулярними плодовими гілочками. Шипуватість їх різна, в залежності від сорту і виду. Саме з цієї групи виведені сорти безколючкової ожини. Плоди чорні або темночервоні, більші, соковитіші і перевершують за своїми смаковими якостями ягоди прямостоячої ожини. Плодоношення більш раннє, врожайність висока, але зимостійкість низька. Однак при схрещуванні окремих видів росяники з малиною отримують більш морозостійкі форми, ніж куманика. Сорти цієї групи - Ізобільна, Техас, Лукреція, Торнлесс Логан. До росяники відносяться також сизу ожину (типовий представник росяники) та інші форми. Всі вони розмножуються вкоріненням верхівкових бруньок.

Проміжне становище між двома групами займають форми напівсланкої ожини. Верхівки її кущів сильно никнуть, а розмножується вона як кореневими нащадками, так і верхівковими бруньками.

Здатність кореневища давати пагони заміщення виражена у кумаників і росяників приблизно однаково. Плодові бруньки у них закладаються одночасно з малиною (у липні).

Надземна частина у ожини всіх груп, як і у малини, не має багаторічної деревини. Виросші з кореневищних і кореневих бруньок пагони в перший рік зазвичай не плодоносять (хоча зустрічаються і ремонтантні форми), а на другий рік дають бічні гілочки з квітками і плодами, після чого відмирають.

Цвітіння і плодоношення ожини досить розтягнуто в часі. У кумаників цвітіння і плодоношення відбуваються дещо швидше, ніж у росяників. Запилюються рослини в основному власним пилком, тому можна висаджувати лише один сорт. Для більшості відомих сортів ожини характерний пізній термін дозрівання ягід.

Урожайність ожини в силу її біологічних особливостей значно вища, ніж малини. Маса плодів різних сортів неоднакова.

Зимостійкість теж різна. Всі сорти кумаників здатні переносити морози до -20°С практично без шкоди для рослин. Сорти росяників, а також сланкі форми дикоростучої ожини набагато менш зимостійкі, але зате вкрити на зиму їх значно легше.

Поліморфізм за господарсько-цінними ознаками, висока самоплідність (до 90%), достатня фертильність пилку, а також легка схрещуваність сортів і видів ожини дозволяють відносно легко і швидко (ожина плодоносить на другий рік) виводити нові сорти. Особливо рекомендуються для схрещування безколючкові сорти Торнфрі і Смутстем. Завдяки різноманітності дикорослих форм ожина є також хорошим матеріалом для селекції, наприклад при створенні зимостійких з однорічним циклом розвитку пагонів гібридних сортів малини.

Ожина - перспективний ягідник. Селекціонери багатьох країн працюють над створенням продуктивних сортів ожини. На відміну від дикорослих видів ці сорти можуть плодоносити в більш ранні терміни, а період плодоношення у них розтягується на тривалий час. Ягоди великі і щільні, добре зберігаються навіть у свіжому вигляді. Наприклад, в США вже введено в культуру не менше тридцяти сортів ожини. Витрати на вирощування і збирання ягід швидко окуповуються. У США вирощують як сланкі форми, так і прямостоячі. Сланка ожина розпластує свої пагони по землі або по шпалері. Вона достигає раніше, ягідні кисті її дрібні і пухкі. Ця форма і була спочатку окультурена американцями. Піонер гібридів сорт Евгрін «конструювався» на основі європейського екотипу ожини. Згодом селекціонери стали використовувати місцеві дикорослі форми, в результаті чого отримали сорти зі смачною ягодою. Сорти Янг і Бойзен надовго стали провідними гібридами сланкої ожини. Їх батьківські форми були завезені з Тихоокеанського узбережжя.

 

Лох Тей (Loch Tay)

Лох Тей (Loch Tay) - дуже ранній сорт Шотландської селекції, виведений в Шотландському дослідному інституті рослинництва (SCRI) в результаті схрещування сорту Лох Несс х SCRI 82417D.

Лох Тей – один з найкращих ранніх сортів ожини, приданий для вирощування як для ринку свіжої продукції, так і для переробки.

Ягоди середнього та великого розміру (середня вага близько 4,5 – 5,0 г), блискучі, щільні, приємного солодкого десертного смаку, значно смачніші за Лох Несс.

В даний час, сорт широко поширений як у Великобританії, так і Європі.

Збір ягоди починається на три тижні раніше, ніж сорту Лох Несс. В умовах Шотландії збір починається в кінці липня і триває протягом 4 тижнів. Рослина формує прямостоячі пагони без колючок.

Сорт сприйнятливий до іржі пагонів та листя (Kuehneola uredinis).

 

Лох Несс (Loch Ness)

Лох Несс (Loch Ness) - середньостиглий сорт Шотландської селекції, виведений доктором Дереком Дженнінгсом у Шотландському дослідному інституті рослинництва (SCRI) в результаті схрещування комплексних гібридних ліній що включають Дарроу, Торн Фрі, Чехалем та Аштон Кросс.Ягоди середнього та великого розміру (середня вага – близько 5.0 г), блискучі, щільні, приємного десертного смаку. У фазі повної зрілості легко знімаються з куща, проте мають добру лежкість і транспортабельність.В умовах Шотландії збір ягоди починається в середині серпня на 10-14 днів пізніше ніж сорт Лох Тей.Завдяки високій продуктивності та відносно високій зимостійкості Лох Несс являється найбільш поширеним сортом ожини в комерційному виробництві в Європі. Дозрівання ягід розпочинається в кінці липня – на початку серпня і може тривати до кінця вересня. Урожайність в середньому складає близько 14-16 т/га та, в окремі роки може перевищувати 20 т/га.Рослина сильноросла, формує прямостоячі пагони без колючок. Урожай дозріває на довгих латеральних гілочках – в результаті збір проводиться дуже швидко та легко.Сорт середньо стійкий до сірої гнилі, проте може уражуватись пероноспорозом, особливо при надмірній кількості опадів у липні.Сорт придатний для вирощування у відкритому грунті та в умовах каркасного плівкового укриття. Ягоди можуть споживатись у свіжому вигляді та використовуватись для переробки.

 

Карака Блек (Karaka Black)

Карака Блек (Karaka Black) - ранньостиглий сорт Новозеландської селекції, виведений Харві Холлом на дослідній станції Хорт Рісерч в результаті схрещування селекційних ліній 822N71та 822M103.

Сорт вирізняється надзвичайно великим розміром плодів насиченого темного кольору. Ягоди блискучі, щільні, видовженої циліндрично-конічної форми, приємного десертного смаку, при зборі в стадії технічної зрілості чи вирощуванні у прохолодному кліматі можуть бути дещо кислуваті. У фазі повної зрілості легко знімаються з куща, проте мають відмінну лежкість і транспортабельність.

Сорт високопродуктивний, в умовах Великобританії Карака Блек являється одним з кращих ранньостиглих сортів в комерційному виробництві. Дозрівання ягід розпочинається на початку липня і триває до середини серпня. Урожайність в середньому складає близько 15 т/га та, у деяких виробників перевищує 25 т/га.

Рослина середньої сили росту, формує пагони з колючками, проте завдяки великому розміру плодів збір проводиться швидко.

Сорт має середню стійкість до пероноспорозу та сірої гнилі ягід.

Сорт придатний для вирощування у відкритому грунті та в умовах каркасного плівкового укриття. Ягоди можуть споживатись у свіжому вигляді та використовуватись для переробки.

 

Чачанска Бестрна (Cacanska Bestrna)

Чачанска Бестрна (Cacanska Bestrna) - середньостиглий сорт сербської селекції, виведений доктором М. Станісавлевіч в Дослідному інституті садівництва Чачак в результаті схрещування сортів Дірксен Торнлес та Блек Сатін.

Ягоди великого розміру, середньою вагою 9,3 г (окремі сягають ваги 15,4 г), блискучі, щільні, видовжено циліндричної форми, дуже солодкі та ароматні. В фазі повної зрілості легко знімаються з куща. Середня кількість кістянок – 89. Транспортабельність добра.

Продуктивність сорту на рівні таких відомих сортів як Блек Сатін, Торнфрі і Дірксен Торнлес. За сприятливих умов вирощування урожайність перевищує 20 т/га.

Рослина сильноросла, формує 4-5 пагонів без колючок і з короткими міжвузлями. Плодоносні латеральні гілочки розміщені по всій довжині пагона. На плодоносних пагонах квіти розміщуються концентровано, що полегшує збір продукції.

Однорічні пагони  мають високу стійкість до низьких зимових температур.

 

Бойзен

Бойзен - теж сланка ожина, але кущі його ще більш потужні. Плоди розміром як дрібне куряче яйце, забарвлення чорне, консистенція м'яка, вони солодкі і запашні. По верху ягоди присипані пилком. Плодоложе у Бойзена товсте, але менш солодке, ніж у Янга. Цей сорт популярний в Каліфорнії, де дає особливо великі врожаї. Освоєний він фермерами в 1935 р. і з тієї пори змагається з найвидатнішими гібридами.
Цікаво, що в Америці отримані і безколючкові гібриди ожини (деякі розглядають їх як химери). Правда, ці гібриди все ж мають шипи, тільки не зовні пагонів і коренів, а всередині їх тканин. Щоб безколючковість передавалася нащадкам, ожину розмножують за допомогою вкорінення верхівок. Відростки від коренів дають колючі кущі. Варто розрізати або просто пошкодити кореневище - і воно пустить шипуваті пагони.
Вже більше 50 років тривають роботи по створенню малинно-ожинових гібридів. Гібриди, отримані з використанням в якості материнської форми диплоїдних сортів малини червоної, займають проміжне положення між вихідними формами, але за комплексом морфологічних ознак вони трохи ближче до ожини. Такі роботи проводяться в нашій країні, Великобританії, США, Угорщини, Болгарії. У схрещування залучають безколючкові і прямостоячі сорти малини та ожини. Особливого значення набуває використання ранньоцвітучої і ранньодостигаючої ожини типу Краснодарська 1.
В даний час ще немає вітчизняних зимостійких сортів ожини, в основному їх вирощують в колекційних розсадниках досвідчених установ, ботанічних садів, науково-дослідних інститутів.
Відсутність зимостійких сортів стримує поширення ожини. Велику цінність в аматорських садах представляють сорти з групи росяника. Сланкі і напівпологі пагони найменш зимостійкі, їх слід вкривати на зиму (соломою, бадиллям і т. д.), мульчувати і пригинати, щоб зменшити ризик вимерзання. Для підвищення зимостійкості рекомендується також вносити гній, фосфорно-калійні гранульовані добрива.
Потрібно зауважити, що куманики і росяники мають багато спільних з малиною ботанічних і біологічних ознак, тому методи визначення та опису їх сортів такі ж, як і для малини.
Нижче наведені культивовані в даний час сорти ожини.

 

Ізобільна

Ізобільна. Виведений І. В. Мічуріним в 1900 г, шляхом відбору з сіянців ожини сорту Лукреція, отриманого в США. Відноситься до групи росяника. Термін дозрівання пізній. Невимогливий до родючості грунту і добре плодоносить навіть там, де багато рослин не можуть успішно розвиватися. Коренева система розташовується стисло і вглиб і дуже мало розростається в ширину, тому кущі можна саджати ущільнено. При належному догляді дає хороші врожаї (до 3 кг ягід з куща) на одному і тому ж місці протягом 10-15 років. Один з найбільш зимостійких сортів ожини вітчизняної селекції, проте в умовах Півночі вимагає надійного укриття на зиму. У плодоношення вступає на третій рік після посадки.

Кущ потужний, з довгими сланкими пагонами. Кореневих нащадків не дає. Однорічні пагони зелені, покриті зеленими шипами. Листя однорічних пагонів мають п'ять листочків, листові черешки довгі. Дворічні пагони не прямі, дуже міцні, загнуті шипи розташовані по всьому пагоні.

Квітки і пильники великі. Чашолистки довгі. Ягоди чорні, великі, продовгуваті, блискучі, приємного кисло-солодкого смаку, кістянки досить великі, міцно прикріплені до м'якого біломго плодоложа. Період плодоношення розтягнутий.

Розмножується укоріненням верхівок пагонів (пульбуванням), а також зеленими і кореневими живцями. У виробничих умовах для вкорінення верхівкової бруньки (пульби) - кінці однорічних пагонів прикопують у грунт на 5 см.

Плоди використовують для реалізації у свіжому вигляді та для переробки.

 

Техас

Техас. Виведений І. В. Мічуріним шляхом відбору з сіянців американського малинно-ожинового гібрида Логанберрі. Середньопізнього терміну дозрівання. Сорт недостатньо морозостійкий, але це можна подолати. Обов'язковими прийомами для нього є укладання восени пагонів заміщення на землю, а також укриття їх листям, бадиллям, соломою, тощо. Відрізняється рясною щорічною врожайністю, на родючих грунтах з куща можна отримати в середньому 6 кг ягід, максимум - 10-12 кг.

Кущ потужний, кореневих нащадків (відростків) не дає, пагони гнучкі, що стеляться по землі (як у кавуна або дині). Однорічні пагони опушені, покриті численними дуже великими жорсткими шипами, що мають розширену основу. Дворічні пагони коричневі, довгі, що досягають 2,8-3,5 м в довжину. І. В. Мічурін рекомендував прищіпувати пагони в кущі для зручності у догляді: 1-й раз - коли пагони досягнуть 18 см; 2-й - коли з прищіпнуть пагонів розвинуться бічні до 35 см завдовжки; 3-й раз - коли на прищіпнутих за 2-й раз пагонах бічні розгалуження досягнуть до 35 см. Таким чином виходять сильно розгалужені кущі, зручніші і для розмноження верхівковими бруньками, і для підв'язки на шпалері.

Сорт розмножують укоріненням верхівок однорічних пагонів. Кущ розростається тільки за рахунок збільшення числа пагонів заміщення. Щороку їх залишають для підв'язки не більше 10 на кожну рослину. Коренева система Техасу дозволяє успішно (без зниження врожайності) вирощувати його на одному місці протягом 15 і більше років.

Листя великі, з трьома або п'ятьма листочками. Верхня сторона листової пластинки зелена, нижня - зеленувато-біла. За середніми жилкам нижньої сторони листа розташовані досить міцні шипи такого ж типу, як і на пагонах, але дещо меншої величини.

Квітки дуже великі, набагато перевершують по величині квітки малини. Квітконіжка середньої довжини, покрита жорсткими шипами, прямими або зігнутими. Суцвіття средньорозложисте.

Цвітіння середньопізнє. Період плодоношення розтягнутий. Ягоди щільні, малинового кольору, великі, масою до 10 г, своєрідного кисло-солодкого смаку, транспортабельні. Кістянки великі. М'якоть соковита. Плодоніжка середньої довжини, шипувата. Плоди при зніманні, як і у всіх сортів ожини, відриваються разом з плодоложем. Плодоложе м'яке, ніжне, біле, їстівне, за консистенцією нагадує пастилу.

При дозріванні плоди у Техасу спочатку червоніють, і в цей час вони дуже кислі, потім починають темніти і в стані повної зрілості стають темно-малиновими з ледь помітним восковим нальотом. Смак їх в цей час воістину чудовий, більше малиновий, ніж ожиновий, але в цілому гармонійний, з приємним тонким ароматом. Термін дозрівання теж більше підходить для малини, ніж для ожини. Схожий Техас на малину також за формою листя. Виходячи з цих ознак І. В. Мічурін, по всій видимості, і назвав свій сорт не ожиною, а ожиноподібною малиною, хоча за основною відмінною ознакою - невідділюваністю ягід від плодоложа - Техас безумовно ожина.

Рекомендовано для вирощування в промислових цілях та присадибних садах. Призначений для споживання у свіжому вигляді та для переробки.

 

Агавам

Агавам. Сорт американського походження, являє собою сіянець невідомого виду дикоростучої ожини. У Росії зустрічається в колекційних насадженнях та в присадибних садах у любителів. Ранньостиглий сорт. Час дозрівання збігається із закінченням збору малини. Зимостійкість нижче, ніж у Ізобільне і Техасу, але така ж, як у більшості сортів малини. Розмножується кореневими відростками, яких буває дуже багато, дає також достатню кількість пагонів заміщення. У пору плодоношення вступає рано. Урожайність дуже висока - до 11 кг ягід з куща.Кущ потужний, вище середньої величини, з товстими міцними прямостоячими пагонами і спадаючими верхівками. Однорічні пагони зелені, п'ятигранні, часто розгалужуються, до осені набувають фіолетово-червоного забарвлення, можуть досягати висоти 3 м. Шипи теж зелені, але можуть змінювати своє забарвлення одночасно з пагонами. Крім шипів на пагонах є рідкісне залозисте опушення. На молодих, щойно з'явившихся на поверхню пагонах воно густіше. Пятиграннысть стебла у них теж виражена різкіше. Дворічні пагони прямі або злегка колінчасті, п'ятигранні, часто розгалужені, червоно-коричневого або темно-коричневого забарвлення. Кінці пагонів дещо пониклі. Шипи великі, загнуті донизу, рідше прямі, з сильно розширеною основою, розташовані по всьому пагоні.Листя однорічних пагонів зазвичай пятилисточкові, по жилах покриті дрібними шипами. Але листочки розташовуються в листі інакше, ніж у звичайної малини. Всі листочки мають довгі черешки і виходять з однієї точки. Вони не скручені, майже гладкі. Зубчики по краю листа не загинаються. Верхня сторона листової пластинки зелена, слабоблискувата або матова, опушена. Опушення зазвичай довге і досить густе. Нижня сторона листа світло-зелена, опушена.Квітки дуже великі (крупніше квіток малини), білі, на квітконіжках з дрібними шипами і залозистим опушенням або без них. Пиловики теж великі. Чашолистки довгі, опушені. Суцвіття величиною від середнього до довгого, компактне, облиствене. Час цвітіння пізній. Хороший медонос. У всіх квітках при будь-якій погоді зав'язуються і дозрівають ягоди. Дозрівання не одночасне, плодоношення розтягнуто з середини серпня до середини вересня.Ягоди середні (масою 3 г) і великі, чорні, приємного смаку, зі специфічним ароматом, солодші, ніж у малини. Великі кістянки міцно з'єднані між собою з плодоложем. Воно м'яке, біле, з ягоди не виймається і теж їстівне. М'якоть соковита. Плодоніжка відносно довга.Плоди вживають у свіжому вигляді і використовують для технічної переробки.Сорт вимогливий до грунтово-кліматичних умов. Пагони часто підмерзають. Зважаючи на їх велику товщину захист за допомогою пригинання майже неможливий. На зиму пагони можна зав'язати в загальний кущ або прив'язати до жердини, встановленої в центрі куща, і потім вкрити його товстим папером і поліетиленовою плівкою.

 

Чорноплідна

Чорноплідна. Сорт невідомого походження, близький за своїми біологічними і господарськими ознаками до сорту американської ожини Теодор Реймер. Почав поширюватися з 1934 р. Зимостійкість сорту середня. При температурах нижче -30°С спостерігається підмерзання пагонів. Урожайність близько 2 кг з куща.

Кущ потужний, висотою до 1,5 м, пагони зі похиленою верхівкою. Пагоноутворювальна здатність виражена в середньому ступені. Однорічні пагони п'ятигранні, зелені, на сонячній стороні - бурі. Шипів середня кількість, розташовані рівномірно, довжиною до 5 мм, світло-червоні. Дворічні пагони буро-червоні, містять від 10 до 15 плодових гілочок, на кожній - від 10 до 20 ягід. Листя на однорічних пагонах з трьома - п'ятьма листочками, на дворічних - з трьома листочками. Суцвіття розлоге. Цвіте пізно, великими білими квітками. Період плодоношення розтягнутий (з другої половини серпня до 5-10 вересня).

Ягоди середньої величини (18X16 мм), округлої або видовжено-овальної форми, чорні, блискучі. Кістянки великі, міцно скріплені один з іншим і з плодоложем. Воно циліндричне, біле. М'якоть соковита, гарного смаку, зі специфічним ароматом. Сік світлого кольору.

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Жовтень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
30 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних