Біологічна класифікація
Чорниця високоросла або чорниця щиткова (лохина) (Vaccinium corymbosym L.) належить до родини Вересових (Ericaceae). Ця родина також включає рододендрони, азалії, журавлину, брусницю та інші рослини. Практично всі рослини родини Вересових в природніх умовах зустрічаються на заболочених ділянках з низьким рівнем рН. Маючи примітивну кореневу систему (корені чорниці не мають кореневих волосків) рослини цієї групи співіснують з мікоризними грибами, що отримують від рослини вуглеводи та допомагають їй засвоювати воду та мінеральні елементи.
За даними кандидата с-г наук Коновальчука В.К. (НУБІП) на території України в дикоростучому вигляді зустрічається декілька видів рослин родини Вересових – журавлина болотна, журавлина дрібноплідна, чорниця звичайна, лохина вульзколиста та брусниця. Найбільшу комерційну цінність мають Чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus) та Лохина вузьколистої (Vaccinium uliginosum) що широко розповсюджені в лісах Полісся та Закарпаття.
Ці види практично не введені в культуру, і в основному збираються з дикоростучих насаджень на півночі США, в Канаді, Польщі, Україні та Скандинавських країнах.
Основні сорти культивованої чорниці (або чорниці високорослої) (лохини) були створені на основі виду Vaccinium corymbosym L., що зустрічається в дикоростучому вигляді на півночі США та в Канаді. Сучасні сорти являють собою комплексні гібриди цього виду, які можуть успішно вирощуватись у різних природно-кліматичних умовах.
Домен: |
||||||||||
Ядерні (Eukaryota) |
||||||||||
Царство: |
||||||||||
Зелені рослини (Viridiplantae) |
||||||||||
Підцарство: |
||||||||||
Судинні рослини (Tracheophyta) |
||||||||||
Надвідділ: |
||||||||||
Насінні рослини (Spermatophyta) |
||||||||||
Відділ: |
||||||||||
Покритонасінні (Magnoliophyta) |
||||||||||
Клас: |
||||||||||
Дводольні (Magnoliopsida) |
||||||||||
Ряд (Порядок): |
||||||||||
Вересоцвіті (Ericales) |
||||||||||
Родина: |
||||||||||
Вересові (Ericaceae) |
||||||||||
Рід: |
||||||||||
Вакциніум (Vaccinium) |
||||||||||
Підрід: |
Секція: |
Вид: |
||||||||
Вакцініум (Vaccinium) |
Cyanococcus |
Vaccinium corymbosym L. Чорниця щиткова (Черника щитковая) |
||||||||
Vacciniumangustifolium Лохина вузьколиста (Голубика узколистая) |
||||||||||
Vaccinium |
Vaccinium uliginosum L. Лохина звичайна (Голубика обыкновенная) |
|||||||||
Vitis-idaea |
Vaccinium vitis-idaea L. Брусниця звичайна (Брусника обыкновенная) |
|||||||||
Myrtillus |
Vaccinium myrtillus L. Чорниця звичайна (Черника обыкновенная) |
|||||||||
Журавлинні (Oxycoccus) |
Oxycoccus |
Oxycoccus palustris Pers. Журавлина болотна (Клюква болотная) |
||||||||
Vaccinium macrocarpon Журавлина крупноплідна (Клюква крупноплодная) |
Історія введення в культуру
Чорниця щиткова (лохина) є відносно новою ягідною культурою, що має північно-американське походження. У дикоростучому виді ягоди чорниці здавна використовувались місцевими жителями – індіанцями. У сухому вигляді вони добре зберігалися та являли важливу складову харчування місцевого населення на протязі зимових місяців, забезпечуючи необхідну кількість вуглеводів, мінеральних речовин та вітамінів. Ягоди та інші частини рослини також використовувались як дієвий фармацевтичний засіб для лікування застуди та кашлю.
На початку 17 століття в Північну Америку почали прибувати перші переселенці, проте їх спроби інтродукції традиційних для Європи культур були не завжди вдалими. Індіанці допомогли колоністам вижити та навчили їх вирощувати кукурудзу і збирати дикоростучі ягоди, в тому числі чорницю. Дикоростучі ягоди чорниці споживалися свіжими, сушилися на сонці для зимових запасів, дещо пізніше їх почали консервувати та використовувати для приготування напоїв.
У 1908 співробітник Міністерства сільського господарства США (USDA) доктор Фредерік Ковілл розпочав дослідження дикоростучої чорниці та відбір форм для селекційної роботи. В цей час на болотистих грунтах у північно-східній частині США деякі фермери почали вирощувати журавлину. Донька одного фермера, що вирощував журавлину у штаті Нью Джерсі, Елізабет Вайт зацікавилась роботою доктора Ковілла та запропонувала йому співпрацю та фінансову підтримку – з 1911 року на протязі майже двох десятилітть у результаті їх співробітництва було відібрано сотні дикоростучих форм чорниці, що стали основою для створення перших комерційних сортів. Доктор Ковілл вивів 15 перших сортів чорниці включаючи Блукроп (Bluecrop) - найпоширеніший в даний час сорт у комерційному виробництві. Крім селекційної роботи доктор Ковілл також вивчав особливості культури та розробив технологічні рекомендації щодо вимог чорниці до грунтових та кліматичних умов, особливості обрізки та розмноження.
З 1937 р. роботу по селекції та сортовипробовуванню сортів чорниці (лохини) у рамках USDA продовжив Джордж Дарроу, а з 1965 р. – Арлен Дрейпер, що вивів відомі сорти Дюк (Duke) та Елліотт (Elliott).
У 50-х роках минулого сторіччя селекціонер Стенлі Джонсон вів роботу у Мічиганському Державному Університеті по створенню холодостійких сортів чорниці. Пізніше ця селекційна програма булла припинена і відновлена лише у 1990-х роках доктором Джимом Хенкоком. В результаті цей селекціонер вивів нові перспективні сорти Дрейпер (Draper), Ліберті (Liberty) та Аврора (Aurora).
За межами США селекція чорниці (лохини) велась також у Австралії, Новій Зеландії, Німеччині та Польщі. З генетичного матеріалу отриманого з США у 1960-х австралійський селекціонер Рідлі Белл отримав важливий комерційних сорт Брігітта Блу (BrigittaBlue), а новозеландський селекціонер Нарандра Пател – Нуї (Nui), Пуру (Puru) та Река (Reka). Німецький селекціонер Вальтер Херманн з матеріалу, що був наданий доктором Ковіллем отримав сорти Блаувайс-Голдтраубе (Blauweiss-Goldtraube) та Блаувайс-Цуккертраубе (Blauweiss-Zukertraube), (Hancock J. F., 2006). Польська селекційна програма чорниці розпочалась з 1975 р у Варшавському Університеті Природничих Наук – перший сорт Боніфацій (Bonifacy), був виведений під керівництвом доктора Казиміра Пліжки.
Анатомія та морфологія рослини
Чорниця високоросла (лохина) – кущова ягідна культура з поверхневою кореневою системою та багаторічними пагонами.
Коренева система складається з двох типів коренів – скелетних та обростаючих. Скелетні корені мають товщину до 10 мм та служать для закріплення рослини у грунті і зберігання поживних речовин. Обростаючі корені – менш ніж 2 мм у діаметрі, виконують функцію живлення.
Основна маса обростаючих коренів знаходиться в верхньому шарі грунту. Так, 80% кореневої системи дорослої рослини розміщується у шарі грунту лише 36 см, причому 49% - у верхніх 23 см. В ширину близько 50% кореневої системи знаходиться на відстані 31 см від основи куща, в діаметрі 61 см розміщується біля 84% кореневої системи, і лише окремі корені поширюються до 150 см від основи рослини (результати досліджень Р. Гоух, 1980).
На відміну від більшості культур, коренева система рослин чорниці (лохини) не має кореневих волосків (які суттєво збільшують зону всмоктування та покращують надходження у рослину води та елементів живлення). Тому чорниця дуже чутлива до коливань у рівні зволоженості грунту.
У природних умовах коренева система чорниці (лохини) заселяється симбіотичними організмами – ерікоїдною мікоризою, що покращує мінеральне живлення рослини, зокрема засвоєння азоту та фосфору, збільшує їх стійкість до патогенної мікрофлори та толерантність до стресу. Гіфи мікоризного гриба проникають у грунт до 2 см від поверхні кореня, практично виконуючи при цьому функцію кореневих волосків. Таке взаємовигідне співіснування з мікоризними грибками в процесі еволюції дало рослинам чорниці конкурентні переваги на болотних грунтах з низьким вмістом елементів живлення та підвищеною кислотністю.
В культурі рослина чорниці може рости без взаємодії з мікоризою, проте за даними ряду досліджень, інокуляція рослин чорниці у розсаднику мікоризними мікроорганізмами покращує їх ріст, збільшується кількість пагонів, їх галуження та площа листової поверхні рослини. Розвиток мікоризи пригнічується на родючих грунтах, особливо при підвищеному вмісті доступного фосфору, а також на перезволожених або сухих ділянках.
Коренева система чорниці починає рости навесні при досягненні температури грунту 7oС. Максимальна швидкість росту спостерігається при температурі 16oС і може сягати 1 мм за день (Ковіл, 1910). В період формування урожаю, коли температура грунту перевищує 20oС ріст кореневої системи суттєво сповільнюється і відновлюється знову в осінній період, при диференціації генеративних бруньок.
Більшість рослин можуть переміщувати воду та поживні речовини горизонтально - з однієї частини рослини в іншу. Чорниця являється виключенням: якщо кущ поливається та удобрюється лише з однієї сторони, ця сторона наземної частини рослини розвиватиметься, проте протилежна може навіть повністю відмерти.
Дорослий кущ чорниці (лохини) може мати 15-18 багаторічних пагонів.
Пагони формуються в основному з сплячих бруньок в основі куща. Деколи пагін може утворитись з адвентивних бруньок на кореневій системі – такі пагони називають кореневою поросллю і досить часто велика їх кількість формується на рослинах, вирощених in-vitro.
Пагони чорниці ростуть хвилями – швидкий розвиток верхівкової бруньки завершується її відмиранням в результаті чого утворюється так звана «чорна верхівка». Через короткий проміжок часу найперша латеральна брунька прокидається і розпочинається наступна хвиля, що теж завершується відмиранням точки росту.
Кількість хвиль росту залежить від сорту та погодних умов. Зазвичай ранньостиглі сорти мають більше хвиль росту в порівнянні з пізньостиглими.
Сплячі бруньки в основі пагонів прокидаються лише в умовах стресу, наприклад після надмірної обрізки, з бруньок у центральній частині пагонів формуються латеральні гілочки, що завершуються плодовою брунькою, бруньки верхньої частини пагонів формують нові сильнорослі пагони, на верхівці яких часто закладається генеративна брунька.
Генеративні бруньки ініціюються лише на однорічному прирості. Як правило генеративні бруньки закладаються у верхній частині пагона, хоча, якщо пагін мав декілька хвиль росту, верхня брунька попередньої хвилі буде генеративною, а нижня наступної – вегетативною.
Кількість генеративних бруньок залежить від сорту але співвідношення кількості генеративних та вегетативних бруньок визначається товщиною пагона. Наприклад таке співвідношення на товстих пагонах становить 0,35, на тонких – 0,55, а на найбільш продуктивних пагонах середньої товщини – 0,66. Якщо мали місце дві хвилі росту, зазвичай кількість генеративних бруньок на одиницю довжини пагона другої хвилі більша.
Генеративна брунька на вершині пагона як правило найбільш розвинута та формує більше квіток, ніж наступні.
Ініціація генеративних бруньок чорниці розпочинається після закінчення останньої хвилі росту пагонів, зазвичай у другій половині літа, після завершення плодоношення. Диференціація генеративних бруньок триває на протязі серпня-вересня за умови достатньої зволоженості та помірної температури.
Важливий вплив на інтенсивність диференціації плодових бруньок має співвідношення в рослині вуглеводів та азоту (С:N). Так, кількість генеративних бруньок зменшується як при надмірному удобренні рослин азотом так і при погіршенні азотного живлення внаслідок високих температур і засухи. Диференціація генеративних бруньок також погіршується при передчасному скиданні рослиною листя, наприклад, внаслідок грибкових захворюваннь.
З пониженням температури і скороченням світлового дня рослина чорниці вступає в стан спокою. В стані глибокого спокою, що наступає пізно восени, рослина не реагує на підвищення температури, зрошення чи удобрення.
Для пробудження бруньок рослина потребує певного періоду яровизації (холодової реактивації діапаузи). Яровизація проходить при температурі нижче 7oС в осінньо-зимовий період. Період з температурою нижче 0oС не впливає на процес яровизації.
Для високорослих північних сортів чорниці сума температур для повного проходження яровизації складає 800-1100 годин. Тому такі сорти не використовуються у південних регіонах, де такої кількості годин з пониженими температурами набрати не вдається.
Для південних високорослих сортів сума температур для яровизації складає 200-500 годин, а для сортів типу «Кроляче око» - 400-800.
Як правило триваліший період яровизації призводить до більш інтенсивного росту рослин навесні, якщо ж рослина не набрала необхідної кількості годин з пониженими температурами – бруньки розпускатимуться повільно, частина з них так і залишатиметься в стані спокою, цвітіння та плодоношення практично не відбуватиметься.
Генеративні бруньки потребують дещо меншого періоду яровизації, тому навесні вони починають розвиватись швидше. Бруньки на слабших та тонших пагонах також розвиваються швидше, ніж на сильнорослих та товстих.
Склад ягід чорниці (лохини)
Хімічний і біологічний склад ягід чорниці високорослої (лохини) просто вражає. В порівнянні із звичайною чорницею в високорослій вміст сухих речовин і цукрів на 30-50% більше. Цукор і кислоти спільно з пектиновими і дубильними речовинами зумовлюють чудовий смак ягід. Крім того, вони збуджують апетит і поліпшують роботу травного тракту.
Речовини та сполуки, що містяться в складі ягід чорниці, мають антиоксидантну дію, що дуже ефективно при атеросклерозі, гіпертонії, ревматизмі, ангіні. Вони мають капілярозміцнювальний, протизапальний, жовчогінний і сечогінний ефект. В її ягодах виявлені також вітаміни і мікроелементи, які впливають на окислювальні процеси роботу ферментів травного тракту і згортання крові.
Пектини, що містяться в плодах чорниці (лохини), сприяють виведенню з організму важких металів і радіонуклідів (свинець, стронцій, кобальт, цезій та інші). Крім того, вона сама не накопичує в своїх плодах цих небезпечних елементів - продуктів промислової діяльності людини. Ці властивості чорниці високорослої вельми важливі і ефективні в наших важких екологічних умовах і в зонах, що зазнали радіоактивного і хімічного зараження. Щоб поліпшити обмін речовин, пам'ять і координацію рухів, досить з'їдати по півкружки ягід чорниці високорослої в день. Існує цілий ряд інших фруктів які сприяють поліпшенню пам'яті, запобігають старінню клітин, але такого комплексного позитивного впливу на весь організм як у випадку споживання ягід садової чорниці, не дає жоден з них. Чорниця містить антиоксиданти і комплекс цілого ряду вітамінів і мінералів які покращують гостроту зору, роботу травного тракту залоз внутрішньої секреції, знижують алергічні реакції людського організму на ліки, продукти харчування та інші несприятливі фактори. Сама ж вона, практично ніколи не викликає алергічних реакцій, її можна давати навіть дітям з підвищеною чутливістю і схильністю до діатезу і алергії.
Експерт з вирощування ягідних культур
Босий Олег Володимирович
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Свіжа розсада
При вирощуванні суниці в Україні традиційно використовувалися свіжо викопані саджанці, які висаджувались восени (кінець серпня - вересень), або навесні (квітень - травень).
Осінній посадці надавалась перевага – саджанці краще приживались завдяки підвищеній вологості та помірній температурі повітря. Хоча зрошення після посадки завжди вважалось одним з ключових факторів в технології вирощування, багато господарств створювали досить великі насадження суниці без використання систем поливу - лише вносячи воду локально при посадці.
Весняна посадка з локальним поливом теж практикувалась, хоча результативність при цьому більше залежала від погодних умов - якщо після посадки декілька днів стояла жарка сонячна погода – значну частину поля потрібно було пересаджувати.
Свіжовикопані саджанці мають свої недоліки:
- саджанці для осінньої посадки потрібно викопувати в кінці літа – на початку осені для того, щоб вони встигли добре вкоренитись в новому насадженні. При цьому лише в рослинах, сформованих на перших міжвузлях столона розмір кореневої системи та товщина коронки є прийнятним. Крім того – необхідність регенерації кореневої системи дещо послаблює закладання генеративних бруньок та накопичення вуглеводів в сердечку – в результаті можливий урожай в перший рік використання є досить лімітованим.
- саджанці, що вирощуються до весни - значно краще розвинуті, але стрес при весняній посадці в поєднанні з можливим дефіцитом вологи в післяпосадковий період унеможливлює отримання комерційно виправданого врожаю в рік посадки. В той же час викопування, сортування саджанців та посадку їх в новому насадженні потрібно проводити в стислі терміни – досить часто це призводить до запізнення з висадкою та, як наслідок - поганого приживання рослин.
Фріго-рослини
Хоча в даний момент свіжа розсада все ще використовується для осінньої посадки, все більше господарств починають застосовувати сучасні інтенсивні технології вирощування суниці, що передбачають використання саджанців типу «Фріго» (Frigo plants).
Технологія вирощування цих саджанців передбачає викопування рослин з маточника в другій половині листопада (в країнах з помірним кліматом – заготівля саджанців може проводитись також в зимовий період). При цьому маточні плантації заздалегідь підкошуються і молоді саджанці відрізаються від маточних кущів культиватором з вертикальними ножами. За температури нижче +15°С притупляється метаболічна діяльність та проходить відтік вуглеводів у кореневища. Понижена температура та скорочена тривалість світлового дня спричиняє диференціацію генеративних бруньок (в залежності від сорту та порядку міжвузля, на якому сформувався саджанець їх може сформуватись до 4-5). При температурі нижче + 5°С рослини переходять в стан спокою – закладання генеративних бруньок та вегетативний ріст повністю припиняється.
Викопані рослини охолоджують, сортують та підрізають листя.
Саджанці зберігають в поліетиленових мішках при температурі – 1,5 … – 1,8 °С.
Від посадки до початку плодоношення саджанців Фріго потрібно 60-70 днів. Цей факт дозволяє планувати виробництво та проводити посадку в декілька строків з метою отримання позасезонної продукції і створювати ягідний конвеєр отримуючи суницю для ринку свіжої продукції від травня до початку жовтня.
Висаджені рослини потребують достатнього зволоження (до повного вкорінення поверхня ґрунту має бути повністю зволожена). В той же час, через відсутність листкової поверхні, Фріго рослини значно краще приживаються в порівнянні з свіжовикопаними саджанцями. Мобілізація життєдіяльності рослин, що зберігалися при понижених температурах відбувається досить швидко – вже через декілька днів після висадки з’являються перші листки. Такий ранній та швидкий розвиток в поєднанні з наявністю підвищених запасів поживних речовин кореневища дозволяє в короткий термін сформувати достатню вегетативну масу.
Основні параметри розвитку Фріго рослин (кількість листків, площа листової поверхні, висота, кількість генеративних пагонів) в декілька раз перевищують параметри розвитку свіжовикопаної розсади.
Загальноприйняті європейські стандарти передбачають поділ Фріго саджанців на декілька класів в залежності від товщини коронки:
- А+ - товщина 15-18 мм – рослини мають в середньому по 3 генеративних бруньки, що дозволяє сформувати 25-30 ягід нормального розміру. Підвищена вартість таких саджанців окупиться за рахунок отримання врожаю в межах 8-10 т/га в рік посадки;
- А – товщина 12-15 мм – ці саджанці закладають 1-2 генеративні бруньки, що дозволяє отримати 10-20 ягід. Врожай в перший рік при дотриманні технології вирощування може бути в межах 4-6 т/га;
- В – товщина < 12 мм – збір врожаю в рік посадки є економічно недоцільним – декілька разове видалення квітконосів дозволяє сформувати насадження для плодоношення на наступний рік.
Горщечкова та контейнерна розсада
Ще один тип посадкового матеріалу, що останнім часом стає надзвичайно популярним для використанні у відкритому ґрунті та в теплицях – це касетна чи контейнерна розсада.
Серед багатьох переваг такої розсади варто відзначити вирощування рослин в повністю контрольованому середовищі, що дозволяє гарантувати відсутність ґрунтових патогенів (збудників Phitophthora spp. і Verticillium spp.) та швидку адаптацію рослин при пересаджувані на поле чи в теплицю. Якщо при висаджуванні свіжої розсади чи фріго рослин на протязі 1 години після посадки потрібно розпочати полив дощуванням і використовувати його на протязі 1-2 тижнів (в залежності від погодних умов), то для горщечкової розсади помірного крапельного зрошення цілком достатньо для повного вкорінення.
Корені касетних саджанців при пересаджуванні на поле чи в теплицю майже не ушкоджуються, зберігається основна маса кореневих волосків – активна коренева система дозволяє проводити посадку із запізненням до 5 днів від оптимальних термінів в регіоні.
Якщо для вирощування саджанців відповідної якості з оголеною кореневою системою потрібно від 4 до 7 місяців, то РР рослини можна отримати за 5-6 тижнів (а при використанні теплиць – 3,5-4 тижні).
За даними багаторічних досліджень загальний урожай суниці та відсоткова частка великих ягід при використанні горщечкової розсади значно перевищували відповідні показники при створенні насаджень рослинами з оголеною кореневою системою.
Серед недоліків цього типу садивного матеріалу варто відзначити його високу вартість та складність при транспортуванні.
На жаль в даний час на Україні немає розсадників, що вирощують РР саджанці суниці, хоча прийнятної якості рослини можна отримати навіть без використання дорогих технологій закритого ґрунту та автоматизованої туманної установки.
Маточні рослини для отримання садивного матеріалу мають бути відповідної репродукції, вільні від шкідників, вірусів та збудників хвороб. Їх вирощують в теплицях чи відкритому ґрунті – використовуючи плівкове покриття шириною 1,2-1,5 м, в отвори якого висаджені маточні рослини, чи поліетиленові мішки або пластикові ємкості. Для отримання великої кількості розеток рослини повинні добре забезпечуватись водою та елементами живлення – тому найкраще використовувати крапельні системи зрошення з можливістю фертигації.
Заготівля розеток для вкорінення проводять безпосередньо в полі чи теплиці. Рекомендується на протязі години охолодити матеріал до температури 0 - +1 °С при відносній вологості повітря 95%.
Посадку варто проводити зразу ж після заготівлі, хоча не вкорінені розетки можна зберігати при температурі +2 - +3 °С до тижня.
Для вкорінення використовують пластикові чи пінопластові ящики з комірками круглої, квадратної чи гексагональної форми глибиною 5-7 см та загальним об’ємом біля 150 см3. Для приготування субстрату може використовуватись торф, дернова земля, пісок, вермикуліт та компостована тирса у співвідношенні, що дозволяє створити оптимальне середовище для росту коріння.
Розетки відбирають з 2-ма непошкодженими листками та зародковими корінцями світлого кольору довжиною максимум до 1 см. Потрібно стежити, щоб на корінчиках не було залишків ґрунту. Разом з розеткою відрізають частинки столону довжиною 1,0-1,5 см.
Перед посадкою субстрат в ящиках дещо ущільнюють та добре зволожують. Укорінення в плівковій теплиці з туманною установкою є оптимальним, хоча добрих результатів можна досягти і у відкритому ґрунті із використанням спринклерного зрошення в автоматичному режимі.
Вже через 48 годин корінчики досягнуть довжини 3-4 см, а на 7-10 день сформується базова коренева система.
На початку розвитку молодих рослин потрібно уникати прямого освітлення – лише на 4-5 тиждень ящики можна перемістити на сонячне місце.
До цього часу коренева система повністю заповнює комірку і рослини легко виймаються без розсипання субстрату.
Отримані саджанці можна висаджувати безпосередньо на поле в другій половині літа, або після закладання генеративних бруньок в осінній період закладати на зберігання в холодильник для весняної посадки чи для висаджування в теплиці. Зазвичай їх товщина складає 8-11 мм.
Останнім часом для технологій закритого грунту горщечкові рослини вирощують в контейнерах більшого розміру (контейнерна розсада) на протязі 5-6 місяців для отримання саджанців товщиною 15-18 мм.
Експерт з вирощування ягідних культур
Босий Олег Володимирович
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Збирання продукції – найдорожча операція в технології вирощування малини. Саме тому правильна організація процесу збирання та оптимізація використання трудових ресурсів при виконанні цієї операції мають безпосередній вплив на собівартість продукції та загальну економічну ефективність її вирощування.
Малину переважно збирають вручну, хоча можливий також механізований збір продукції. В даний час жоден ягодозбиральний комбайн не може забезпечити прийнятної якості для ринку свіжої продукції чи постачання ягід на IQF заморозку, тому механізоване збирання може бути використано лише при вирощуванні малини на промислову переробку (джеми, пюре та соки). Якщо планується використання механізованого збирання продукції – перед закладкою насаджень варто проконсультуватись з постачальником збирального обладнання щодо сортів, схеми висаджування, формування насадження, тощо.
Якщо малина вирощуються для переробки – продукція має доставлятися на завод в день збору врожаю. Попередні домовленості по поставках продукції мають бути досягнуті заздалегідь, щоб уникнути можливих затримок при прийомі продукції та простоїв транспортних засобів.
Перед збиранням ягід потрібно провести навчання працівників – мають бути надані чіткі вказівки стосовно ступеню стиглості, способу відділення ягоди від плодоложа, особливостей сортування продукції та ступеню наповнення тари.
Збір бажано проводити рано вранці, коли ягода прохолодна. Не бажана присутність зовнішньої вологи на поверхні ягід (роса, дощ) – це призводить до різкого скорочення терміну зберігання продукції та погіршення її якості.
У випадку якщо дощова погода стоїть тривалий період – виникає потреба видалення з плантації перестиглих та уражених хворобами ягід. Якщо такі ягоди залишити на рослині – вони стануть джерелом інфекції для ягід, що дозріватимуть.
Потрібно збирати лише стиглі ягоди, що набули типового для сорту забарвлення та легко відділяються від плодоложа. Ягоду потрібно брати трьома пальцями і, злегка провертаючи, знімати з плодоложа не стискаючи при цьому. Для уникнення пошкоджень одночасно на долоні має бути лише декілька зібраних ягід, які обережно переносяться в ящик чи панетку.
В окремих випадках ягоди малини збирають з плодоложем. Витрати на збір підвищуються, але збільшується придатність до транспортування та продовжується термін зберігання ягід – таку продукцію використовують для реалізації на свіжому ринку при необхідності транспортування ягід на значну відстань.
При використанні продукції для індивідуального швидкого заморожування (IQF) ягоди збирають в низькі пластикові ящики (1-2 шари ягід) ємкістю по 800 грам. Такі ящики всередині розділені перегородками для уникнення переміщення ягід всередині тари та травмування продукції при транспортуванні.
Для продажу на ринку свіжої продукції ягоди суниці відразу збирають в пластикові панетки ємкістю 100-400 грам (в яких продукція буде реалізовуватись). Ягоди в панетках бажано розміщувати не більше ніж в 2-3 шари. На дно варто поставити шматочки протиударної плівки (з повітряними камерами), а самі панетки перед збиранням складаються по 8-12 в паперові чи пластикові ящики. Розмір ящика має забезпечувати наявність достатнього вільного від продукції місця для циркуляції повітря та можливості швидкого охолодження.
При вирощуванні малини як для ринку свіжої продукції, так і на переробку, часто виникає необхідність тимчасового зберігання продукції. Тому плануючи вирощувати малину для супермаркетів необхідно передбачити додаткові витрати на охолоджуюче обладнання (це може бути причіп від вантажного автомобіля – рефрижератора, чи окреме приміщення з холодильними агрегатами).
Ягода малини – живий організм, і після збору внаслідок транспірації проходить саморозігрів продукції, що призводить до швидкої втрати якості. Саме тому дуже важливим є зберігання щойно зібраних ящиків з малиною до перевезення в затінку та подальше якнайшвидше їх охолодження (оптимально – на протязі 2-х годин після збирання). Таке охолодження проводять методом примусової вентиляції, причому перевага надається вакуумному способу (коли охолоджене повітря не продувається примусово, а втягується за рахунок вакууму створеного вентилятором на протилежній стороні камери). Потрібно уникати повторного нагрівання продукції тому, що при цьому конденсується волога, яка спричиняє швидке псування ягід.
Оптимальний рівень вологості при зберіганні ягід малини 90-95% - при заниженій вологості ягоди втрачають тургор і їх подальше зберігання скорочується, а транспортабельність значно знижується. Для підтримання вологості на оптимальному рівні панетки з малиною упаковують в перфоровану стретч-плівку чи закривають пластиковими кришечками та використовують промисловий (а при невеликих обсягах – побутовий) зволожувач повітря.
При температурі 0о... 2,0оС ягоди можна зберігати декілька днів, а якщо продукція була зібрана в суху прохолодну погоду (в основному це стосується осіннього врожаю ремонтантної малини) – до одного тижня.
АВТОРИ:
Босий Олег Володимирович
Дмитраш Ніна Іванівна
Чепернатий Євгеній Володимирович
Поперечна Олена В'ячеславівна
Плоди малини свіжої за якісними показниками повинні відповідати вимогам ГСТУ 46.067-2003 (Малина свіжа. Технічні умови, 2003). Цей стандарт поширюється на ягоди свіжої малини, що заготовляються, закуповуються і реалізуються для використання в свіжому вигляді і для переробки. Ягоди малини ділять на три категорії: вищий, перший та другий сорти.
Плоди малини, які зібрані без плодоложа, але за якісними показниками відповідають вимогам цього стандарту, допускається для реалізації в торговій мережі у місцях заготівель у день збирання або для промислової переробки.
Правила приймання плодів малини
Здавання-приймання плодів малини проводять партіями. Партією вважається будь-яка кількість свіжих плодів малини одного помологічного сорту, одного терміну збирання, зібрана в однорідну тару, яка підлягає одночасному прийманню та оформленню одним документом про якість із зазначенням:
- номера документа і дати його видачі;
- найменування та адреси виробника продукції;
- найменування та адреси організації-відправника;
- найменування та адреси організації-одержувача;
- найменування продукції;
- помологічного сорту;
- дати збирання;
- кількості місць, маси брутто і нетто в кілограмах;
- середньої маси одиниці порожньої тари в кілограмах;
- дати пакування і відвантаження;
- тривалості транспортування, годин;
- номера транспортного засобу;
- дати останньої обробки отрутохімікатами та їх найменування;
- посади і прізвища особи, відповідальної за якість;
- назви цього стандарту.
Кожна партія плодів малини повинна проходити приймально-здавальні випробування за всіма показниками цього стандарту. Кожну одиницю пакування малини необхідно оглянути для встановлення однорідності плодів за ступенем стиглості, стану пакування і маркування та відповідності транспортних засобів санітарним вимогам.
Для перевірки відповідності плодів малини вимогам стандарту з різних місць і шарів партії відбирають вибірку:
- з партії до 100 одиниць пакування – не менше трьох одиниць;
- з партії понад 100 одиниць пакування – додатково по одній одиниці пакування на кожні повні та неповні 50 одиниць.
З кожної відібраної у вибірку одиниці пакування плодів малини свіжої відбирають разові проби масою не менше 10% плодів. Разові проби об’єднують разом. Загальна маса середньої проби повинна бути не менше 1 кг.
Якщо цифрові значення показників якості плодів малини перевищують вказані у стандарті норми навіть по одному показнику, необхідно виконати повторні випробування подвійної кількості вибірки плодів, відібраної з тієї ж партії плодів малини свіжої.
Плоди малини, які надійшли в тарі з дефектами (поламана, з наявністю підтікання тощо), досліджуються окремо і результати їх аналізу поширюються тільки на ці одиниці пакування плодів малини свіжої.
При наявності в партії плодів малини свіжої дефектів, які перевищують встановлені вимоги, плоди малини для реалізації у торговій мережі не допускаються, а використовуються для промислової переробки за погодженням з виробником та одержувачем.
Методи контролю
Зовнішній вигляд і стан стиглості малини перевіряються органолептично, пакувальна тара та маркування – візуально. Середню пробу, відібрану у відповідності до стандарту, розміщують на рівній поверхні (скло, фанера, картон, пластик) і відбирають з неї плоди інших помологічних сортів, зібрані до настання знімальної стиглості, без плодоложа, ледь зім’яті і перестиглі, зважують їх окремо з точністю до 0,1 г на лабораторній вазі і визначають масову частку їх у партії. Отримані результати визначають у відсотках і поширюють на всю партію.
Залишкові кількості отрутохімікатів визначають у відповідності до ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001
Пакування та маркування
Тара для пакування плодів малини повинна бути чистою, сухою, міцною, без сторонніх запахів, виготовленою у відповідності до діючої нормативно-технічної документації. Оптимальна ємкість тари для реалізації плодів малини в торговій мережі – до 1 кг. При використанні плодів малини для промислової переробки допускається використання тари ємкістю до 3 кг.
Не допускається вистилання тари папером і наповнення її вище рівня країв. Поверхня плодів малини, підготовлених до пакування, не повинна мати надлишкової вологи. Транспортне маркування повинно містити:
- назву і адресу відправника;
- назву і адресу одержувача;
- маніпуляційні знаки або попереджувальні написи;
- найменування продукції;
- номер посвідчення про якість;
- масу брутто і нетто в кілограмах;
- дату збору плодів;
- позначення цього стандарту.
АВТОРИ:
Босий Олег Володимирович
Дмитраш Ніна Іванівна
Чепернатий Євгеній Володимирович
Поперечна Олена В'ячеславівна
Шкідники малини |
Малиновий жук Малиновий жук – один з найбільш небезпечних шкідників малини. Пошкодження малині наносять як личинки так і дорослі жуки. Тіло жука видовжено-овальне, сірувато-чорного кольору, вкрите світло-жовтими волосками, які надають йому жовто-сірого забарвлення. Довжина жука до 4мм. Личинка жовтувато-біла, довжиною 6...6,5мм, з коричневою головою та численними коричневими щитками на спині і двома загнутими шипами на кінці тіла. Зимують жуки і личинки у верхньому шарі грунту. Навесні, коли грунт прогрівається до 12-13оС, жуки виходять на поверхню. Спочатку вони живляться листками та квітками плодових рослин і бур’янів, що рано цвітуть, а до часу висунення бутонів малини жуки переселяються на неї. Жуки виїдають бутони, пошкоджують листки і квітки. Під час цвітіння малини самки починають відкладати яйця по одному в квітки або в зав’язь. Одна самка може відкласти до 40 яєць. Приблизно через 8-10 днів з’являються личинки, які проникають в ягоди, пошкоджуючи кістянки і плодоложе. Тривалість розвитку личинки становить 40 днів. В кінці липня-на початку серпня вони заглиблюються в грунт, де заляльковуються та перетворюються в жуків і зимують не виходячи з грунту. |
Сунично-малиновий довгоносик Сунично-малиновий довгоносик – небезпечний шкідник, який може пошкодити в окремі сезони до половини бутонів малини. Жук чорного кольору, вкритий дрібними сірими волосками, довжина тіла 2-3 мм. Личинки білі, безногі, зігнуті, з жовто-коричневою головою. Зимують жуки під грудочками землі, листям та рослинними рештками. В кінці квітня – на початку травня жуки починають живитися рослинами суниці - молодими листочками, черешками листків, бутонами, виїдаючи з них пилок. А потім переходять на малину. Самки відкладають по одному яйцю всередину бутону, підгризають плодоніжку бутона, який надламується, в’яне і засихає. Одна самка може пошкодити до 50 бутонів. Личинки, що відродилися, живляться вмістом бутонів і в них заляльковуються. Жуки нового покоління з’являються у серпні, живляться листями малини та суниці, восени переміщуються в грунт, де й зимують. |
Малинова стеблова галиця
|
Малинова пагонова галиця
|
Малинова стеблова муха Малинова стеблова муха – шкідник, що приносить велику шкоду молодим пагонам, особливо в загущених насадженнях. Доросла муха сірого кольору, довжиною біля 5мм, в період відростання пагонів відкладає яйця в листя верхівок. Личинки, що відродилися, проникають усередину пагонів і проробляють спіральні кільця, утворюючі ходи. В результаті цього верхівки пошкоджених пагонів в’януть, чорніють і засихають. Личинки переміщуються до основи пагона і в період цвітіння малини ховаються в грунт. Малиновий кліщ пошкоджує листя. Зимують самки (дуже маленькі – довжиною 0,15мм) в бруньках. В одній бруньці одночасно може бути більше 100шт.) При відростанні пагонів кліщі розселяються на нижній стороні молодих листків. Пошкоджені листки зверху вкриваються блідо-зеленими маслянистими п’ятнами, що розміщаються між жилками (зовнішньо нагадують вірусну мозаїку). Листки набувають потворного вигляду. |
Малиновий пильщик Малиновий пильщик. Личинки зимують в грунті, на рослинних рештках. На початку весни личинки заляльковуються, а в травні відбувається літ пильщика. Самки відкладають яйця на листки вздовж центральних жилок. Личинки, що вийшли з яєць, живляться знизу листків. Спочатку скелетуючи їх а потім вигризаючи дірки. Протягом вегетаційного періоду баває два покоління. |
Хвороби малини |
Дидимела, або пурпурова плямистість малини Дидимела, або пурпурова плямистість малини. Збудник уражує всі надземні вегетативні органи і кореневище малини. На пагонах спочатку в нижній і середній частинах з’являються великі розпливчасті пурпурові або синювато-червоні плями. Далі вони поширюються догори і восени стають сріблясто-сірими з чорними крапками спор. Поверхня кори розтріскується, лущиться. Плями утворюються переважно біля місць прикріплення черешків листків, розростаючись вони можуть вразити весь пагін. При цьому уражуються провідні тканини, внаслідок чого порушується рух поживних речовин та води. Черешки листків на пагонах всихають, листки опадають, а при сильному ураженні всихає і пагін. Уражені пагони легко ламаються, а на місці перелому видно буру деревину. На листках утворюються великі коричневі плями з широкою жовтою каймою. Такі ж плями з’являються і на черешках та плодових гілочках. Уражується і кореневище, спочатку у підземній частині, а пізніше хвороба переходить на пагони заміщення і проявляється на прикореневій шийці. Зимують спори, а також міцелій у корі уражених пагонів. Розвитку хвороби сприяє тепла погода з частими дощами навесні й влітку. Шкідливість хвороби зумовлена масовим ураженням пагонів і бруньок, що знижує урожайність на 20-25% та морозостійкість рослин. |
Антракноз малини Антракноз малини. Найбільш поширена хвороба, яка викликає враження стебел і молодих пагонів. Перші ознаки хвороби проявляються після цвітіння, наприкінці травня – початок червня. На пагонах утворюються пурпурові плями. Згодом вони збільшуються, зливаються і нагадують виразки сріблясто-сірого кольору з пурпуровою каймою, корковіють і всередині розтріскуються. Плями вражують і плодові гілочки, внаслідок чого вони всихають. На уражених листках утворюються округлі сіруваті плями з широкою пурпуровою каймою. Після побуріння тканина випадає, а на черешках утворюються виразки. Зимує збудник у вигляді конідій на поверхні пагонів і міцелію – всередині тканин уражених пагонів. Шкодочинність хвороби проявляється в передчасному відмиранні пагонів, листків, плодів. Хвороба набуває поширення в роки з теплими зимами, великою кількістю опадів, з частими замерзанням та розмерзанням грунту. |
Септоріоз малини Септоріоз малини. Уражує листки й пагони малини. Плями на листках спочатку блідо-коричневі, округлі, згодом стають білими з пурпуровою каймою. Потім вони зливаються, тканина буріє, руйнується і відмирає. Уражені листки набувають бурого забарвлення і відмирають. На пагонах плями спочатку малопомітні, розпливчасті, переважно біля бруньок, у міжвузлях. Кора вкривається численними дрібними тріщинами, верхній шар її відстає. Уражені пагони недорозвиваються, підмерзають навіть при невеликих морозах. Перші ознаки хвороби на листках проявляються в середині травня, а максимальний розвиток збігається з періодом формування і достигання ягід. Сильніше уражуються старіші листки. Розвитку хвороби сприяє висока відносна вологість повітря, особливо опади у весняний період. |
Сіра гниль малини Сіра гниль малини. Вражує листки, бутони, квітки, плодоніжки, ягоди і пагони ( нижню частину). Хвороба є основною причиною загнивання плодів як на кущах, так і під час зберігання . Для розвитку гриба необхідна крапельна волога. Вирішальне значення мають опади і підвищена вологість повітря. Оптимальні умови: температура повітря від +15?С до +25?С і відносна вологість 100%. Зараження ягід малини відбувається переважно під час цвітіння. Гриб спочатку вбиває клітини рослин своїми токсинами, а потім проникає всередину тканини і руйнує її за допомогою ферментів. Розвиваючись як сапрофіт, гриб виділяє продукти своєї життєдіяльності, токсичні для ягід, листя. Уражені плоди загнивають і вкриваються сірим нальотом спор. Втрати врожаю плодів від сірої гнилі окремими роками становить до 20%, а іноді – 30 – 60%. У загущених насадженнях, особливо в надмірно вологі роки, гриб уражує молоді пагони, на яких утворюються коричневі довгасті плями з темно-сірим нальотом. З часом кора в місцях пошкодження розтріскується. Сильно уражені пагони взимку відмирають навіть без пошкодження морозом. |
Мозаїка малини Мозаїка малини. Мозаїчні симптоми на малині, як правило, спричиняє група вірусів, яких переносять попелиці. На початку літа на листках хворих рослин розвиваються темно-зелені ділянки, що мають вигляд пухирів, жовто-зелені крапчасті плями. Нерідко листки деформуються. Плодові гілочки жовтіють, ягоди стають менші, деформуються, втрачають смакові якості. Хворі рослини мають вигляд карликів. |
Вертицильозне в’янення. Вертицильозне в’янення. Пошкоджує судинну систему малини і викликає відмирання пагонів. Збудник хвороби знаходиться в грунті, потім він проникає в кореневище рослин через рани і механічні пошкодження. В результаті корені частково відмирають, верхівки пагонів в’януть і засихають, на стеблі утворюються темно-голубі смуги різної ширини, кора розтріскується. В’янення пагонів настає в результаті припинення доступу води в надземні частини рослин після пошкодження або закупорки судин. Хвороба проявляється найбільш сильно в жарке і сухе літо, особливо на тяжких перезволожених грунтах. |
Методи боротьби з шкідниками та хворобами
Шкідники та хвороби причиняють велику шкоду насадженням малини : понижують урожай, погіршують якість ягід, послаблюють рослини, що нерідко закінчується тим, що рослини гинуть. Для захисту рослин використовують агротехнічні, біологічні, хімічні та інші методи. Серед них важливе місце відводиться своєчасному і комплексному проведенню агротехнічних заходів, що забезпечують нормальний розвиток рослин і одночасно попереджають поширення шкідників та хвороб. Правильний вибір ділянки, його підготовка, якість посадкового матеріалу, підбір сортів, стійких до патогенів, рівень агротехніки при вирощуванні рослин – все це є ефективними профілактичними засобами боротьби з шкідниками та хворобами.
Використання хімічних засобів захисту має деяку перевагу серед інших методів. Основна перевага полягає в швидкому знищенні одночасно декількох патогенів. При цьому успіх боротьби з шкідниками і хворобами залежить від знання їх особливостей і біології, а також фаз розвитку даної культури.
Ми пропонуємо систему захисту боротьби зі шкідниками та хворобами на основі сучасних засобів захисту, дозволених у використанні МОЗ України.
Боротьба з бур’янами при вирощуванні малини
Перед висаджуванням малини потрібно ретельно очистити поле від бур’янів.
Особливої шкодочинності на плантації можуть завдати багаторічні бур’яни, що мають підвищену конкурентоздатність в порівнянні з щойно висадженими культурними рослинами. До того ж боротьба з багаторічниками після посадки малини є досить ускладненою через відсутність ефективних селективних гербіцидів, які можуть бути використані на цій культурі.
Саме тому варто витратити один рік на відповідну підготовку поля, застосовуючи агротехнічні прийоми в поєднанні з використанням гербіцидів. Препарати суцільної дії на основі солей гліфосату (Раундап, Глісол, Гліфос, Вулкан, Отаман, Буран, Домінатор 360, Космік, Торнадо, Ураган Форте, Чистопол) вносять наприкінці весни чи на початку літа при умові інтенсивного росту бур’янів – після цього потрібно зачекати 2-3 тижні до повного засихання наземної маси, а вже потім приступати до обробітку грунту. Додавання до робочого розчину азоту у вигляді аміачної селітри чи карбаміду посилює дію гербіциду та дозволяє дещо зменшити норму внесення препарату. У випадку сильного забур’янення ділянки багаторічними бур’янами практикується повторне внесення гербіциду суцільної дії - при повторному відростанні бур’янів у осінній період.
Утримання поля під сидеральним паром теж дозволяє знизити тиск бур’янів у майбутньому. Крім цього такий агротехнічний прийом сприяє збагаченню грунту органікою та покращує його водно-повітряний режим.
Кількаразовий посів гірчиці білої з наступною заробкою зеленої маси в грунт дозволяє досить добре очистити поле від пирію та знизити чисельність інших багаторічних бур’янів. На полях, що тривалий час не оброблялися, грунт містить значний запас насіння однорічних бур’янів. В подальшому це насіння під час обробітку поля переміститься у верхні шари грунту та, потрапивши в оптимальні умови, проросте.
При високих запасах насіння бур’янів після внесення гербіциду суцільної дії (для знищення багаторічників) рекомендується утримувати поле до кінця сезону під чорним паром. Регулярний обробіток грунту дозволяє провокувати проростання бур’янів, які потім знищуються при наступному механізованому обробітку.
Серед хімічних засобів боротьби з однорічниками використовуються гербіциди з діючою речовиною трифлураланін (Трефлан, Трефлурекс) при нормі використання 1.0-1.1 л/га (по діючій речовині). Такі гербіциди застосовують перед висаджуванням рослин з негайною заробкою препарату в грунт. Після посадки малини боротьба з бур’янами значно ускладнюється.
Багаторічні бур’яни знищуються при ручних прополках або вибірковим обприскуванням гербіцидами суцільної дії (Раундап та інші). При використанні таких гербіцидів стежать, щоб препарат не потрапив на проростаючі молоді пагони малини, які транспортуватимуть його до материнських рослин, що може спричинити значне пошкодження насадження. Міжряддя малини, що утримуються під чорним паром, періодично обробляють роторним культиватором, культиватором із стрілчатими лапами чи легкими дисками при мінімальному куті атаки не глибше 8-10 см щоб не пошкодити кореневища малини, які розміщуються досить не глибоко. Залуження міжрядь з періодичним підкошуванням дозволяє знизити витрати на обробіток грунту і боротьбу з бур’янами та уникнути ерозії, якщо плантація розміщується на схилі.
Злакові бур’яни в насадженнях малини знищують використовуючи грамініциди на основі флуазифон-Р-бутилу (Фюзілад) при нормі використання 0,35-0,40 кг/га по діючій речовині та сетоксидим (Поаст, Набу) – 1,0-1,2 кг/га д.р. до фази цвітіння малини.
Досить ефективним проти однорічних та багаторічних злакових і однорічних дводольних бур’янів є використання гербіциду на основі пропізаміду (Керб) 1,5-1,7 кг/га д.р.. Цей гербіцид вносять в осінній чи ранньовесняний період до відростання культури та при наявності вологи у грунті. Він перешкоджає проростанню насіння бур’янів та діє на вегетуючі дводольні у стадії сім’ядолей.
Серед інших препаратів, що перешкоджають проростанню насіння бур’янів варто назвати пендіметалін (Стомп) - 2 кг/га д.р. вносять в період від збору врожаю до весняного відростання культури. Цей препарат досить ефективний у боротьбі з однорічними злаковими та дводольними. Проти однорічних дводольних можливе використання хлортал-диметилу (Дактал) - 6,5-6,8 кг/га д.р., напропаміду (Деврінол) 3,0-3,2 кг/га д.р. чи симазину 1,6-3,0 кг/га д.р. по мерзло-талому грунті.
При використанні хімічних засобів захисту від бур’янів їх ефективність та вплив на культурні рослини залежать від цілого ряду факторів: вмісту гумусу, механічного складу грунту, зволоження, фази розвитку бур’янів та культури. З особливою увагою потрібно підходити до використання гербіцидів, що вносяться у період вегетації культури – незначне передозування може спричинити затримку розвитку плодоносних пагонів осінньої малини, а отже – знизити потенційний урожай.
Досить поширеною практикою є застосування гербіцидів для ранньовесняного пригнічення молодих пагонів малини та одночасного знищення бур’янів у фазі сім’ядолей. Такий прийом дозволяє отримати повторне більш дружне відростання пагонів, проте дещо відсуває період збору урожаю, тому не рекомендується до використання на пізніх сортах ремонтантної малини. Для пригнічення першої хвилі пагонів використовують оксіфлуорен (Гоал) 0,05-0,1 кг/га д.р. при висоті пагонів 10-12 см. Цей агротехнічний захід не проводять на старих та послаблених плантаціях, де повторна хвиля відростання пагонів буде значно слабшою.
Усі комерційні назви препаратів для хімічного захисту насаджень від шкідників, хвороб та бур’янів зазначені в тексті з інформативно-аналітичною метою.
Застосування препаратів, норми їх внесення та максимальна кількість обробок мають узгоджуватись із офіційним регуляторним законодавством України по застосуванню засобів захисту при вирощуванні сільськогосподарських культур.
АВТОРИ:
Босий Олег Володимирович
Дмитраш Ніна Іванівна
Чепернатий Євгеній Володимирович
Поперечна Олена В'ячеславівна
- Біологічні особливості культури
- Характеристика сортів суниці
- Вибір ділянки та аналіз грунту
- Внесення меліорантів та добрив
- Підготовка грунту та висадка розсади
- Догляд за плантацією на протязі сезону
- Захист від шкідників та хвороб
READMORE- Біологічні особливості культури
- Вибір місця та підготовка грунту
- Висаджування саджанців малини
- Особливості технологій вирощування
- Економічна ефективність вирощування
READMORE- Загальна інформація про культуру
- Морфологічні та біологічні особливості
- Технологія вирощування ожини
- Захист від шкідників і хвороб
READMORE- Біологічні особливості культури
- Посадковий матеріал чорниці (лохини)
- Характеристика сортів чониці (лохини)
READMORE- Біологічні особливості культури
- Вибір ділянки та підготовка грунту
- Захист від весняних заморозків
Чорна смородина:
- Особливості чорної смородини
- Розмноження чорної смородини
Червона та біла смородина:
- Сорти червоної і білої смородини
Золотиста смородина:
- Особливості золотистої смородини
READMORE- Біологічні особливості агрусу
- Фізіологічні (неінфекційні) розлади агрусу
- Обробіток та догляд за агрусом
READMORE