Біологічні особливості чорниці високорослої (лохини)

Біологічна класифікація

Чорниця високоросла або чорниця щиткова (лохина) (Vaccinium corymbosym L.) належить до родини Вересових (Ericaceae). Ця родина також включає рододендрони, азалії, журавлину, брусницю та інші рослини. Практично всі рослини родини Вересових в природніх умовах зустрічаються на заболочених ділянках з низьким рівнем рН. Маючи примітивну кореневу систему (корені чорниці не мають кореневих волосків) рослини цієї групи співіснують з мікоризними грибами, що отримують від рослини вуглеводи та допомагають їй засвоювати воду та мінеральні елементи.

За даними кандидата с-г наук Коновальчука В.К. (НУБІП) на території України в дикоростучому вигляді зустрічається декілька видів рослин родини Вересових – журавлина болотна, журавлина дрібноплідна, чорниця звичайна, лохина вульзколиста та брусниця. Найбільшу комерційну цінність мають Чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus) та Лохина вузьколистої (Vaccinium uliginosum) що широко розповсюджені в лісах Полісся та Закарпаття.

Ці види практично не введені в культуру, і в основному збираються з дикоростучих насаджень на півночі США, в Канаді, Польщі, Україні та Скандинавських країнах.

Основні сорти культивованої чорниці (або чорниці високорослої) (лохини) були створені на основі виду Vaccinium corymbosym L., що зустрічається в дикоростучому вигляді на півночі США та в Канаді. Сучасні сорти являють собою комплексні гібриди цього виду, які можуть успішно вирощуватись у різних природно-кліматичних умовах.

 

Домен:

Ядерні (Eukaryota)

 

Царство:

Зелені рослини (Viridiplantae)

 

Підцарство:

Судинні рослини (Tracheophyta)

 

Надвідділ:

Насінні рослини (Spermatophyta)

 

Відділ:

Покритонасінні (Magnoliophyta)

 

Клас:

Дводольні (Magnoliopsida)

 

Ряд (Порядок):

Вересоцвіті (Ericales)

 

Родина:

Вересові (Ericaceae)

 

Рід:

Вакциніум (Vaccinium)

Підрід:

Секція:

Вид:

Вакцініум

(Vaccinium)

Cyanococcus

Vaccinium corymbosym L.

Чорниця щиткова  (Черника щитковая)

Vacciniumangustifolium

Лохина вузьколиста    (Голубика узколистая)

Vaccinium

Vaccinium uliginosum L.

Лохина звичайна (Голубика обыкновенная)

Vitis-idaea

Vaccinium vitis-idaea L.

Брусниця звичайна (Брусника обыкновенная)

Myrtillus

Vaccinium myrtillus L.

Чорниця звичайна (Черника обыкновенная)

Журавлинні (Oxycoccus)

Oxycoccus

Oxycoccus palustris Pers.

Журавлина болотна (Клюква болотная)

Vaccinium macrocarpon

Журавлина крупноплідна (Клюква крупноплодная)

  

Історія введення в культуру

Чорниця щиткова (лохина) є відносно новою ягідною культурою, що має північно-американське походження. У дикоростучому виді ягоди чорниці здавна використовувались місцевими жителями – індіанцями. У сухому вигляді вони добре зберігалися та являли важливу складову харчування місцевого населення на протязі зимових місяців, забезпечуючи необхідну кількість вуглеводів, мінеральних речовин та вітамінів. Ягоди та інші частини рослини також використовувались як дієвий фармацевтичний засіб для лікування застуди та кашлю.

На початку 17 століття в Північну Америку почали прибувати перші переселенці, проте їх спроби інтродукції традиційних для Європи культур були не завжди вдалими. Індіанці допомогли колоністам вижити та навчили їх вирощувати кукурудзу і збирати дикоростучі ягоди, в тому числі чорницю. Дикоростучі ягоди чорниці споживалися свіжими, сушилися на сонці для зимових запасів, дещо пізніше їх почали консервувати та використовувати для приготування напоїв.

У 1908 співробітник Міністерства сільського господарства США (USDA) доктор Фредерік Ковілл розпочав дослідження дикоростучої чорниці та відбір форм для селекційної роботи. В цей час на болотистих грунтах у північно-східній частині США деякі фермери почали вирощувати журавлину. Донька одного фермера, що вирощував журавлину у штаті Нью Джерсі, Елізабет Вайт зацікавилась роботою доктора Ковілла та запропонувала йому співпрацю та фінансову підтримку – з 1911 року на протязі майже двох десятилітть у результаті їх співробітництва було відібрано сотні дикоростучих форм чорниці, що стали основою для створення перших комерційних сортів. Доктор Ковілл вивів 15 перших сортів чорниці включаючи Блукроп (Bluecrop) - найпоширеніший в даний час сорт у комерційному виробництві. Крім селекційної роботи доктор Ковілл також вивчав особливості культури та розробив технологічні рекомендації щодо вимог чорниці до грунтових та кліматичних умов, особливості обрізки та розмноження.

З 1937 р. роботу по селекції та сортовипробовуванню сортів чорниці (лохини) у рамках USDA продовжив Джордж Дарроу, а з 1965 р. – Арлен Дрейпер, що вивів відомі сорти Дюк (Duke) та Елліотт (Elliott).

У 50-х роках минулого сторіччя селекціонер Стенлі Джонсон вів роботу у Мічиганському Державному Університеті по створенню холодостійких сортів чорниці. Пізніше ця селекційна програма булла припинена і відновлена лише у 1990-х роках доктором Джимом Хенкоком. В результаті цей селекціонер вивів нові перспективні сорти Дрейпер (Draper), Ліберті (Liberty) та Аврора (Aurora).

За межами США селекція чорниці (лохини) велась також у Австралії, Новій Зеландії, Німеччині та Польщі. З генетичного матеріалу отриманого з США у 1960-х австралійський селекціонер Рідлі Белл отримав важливий комерційних сорт Брігітта Блу (BrigittaBlue), а новозеландський селекціонер Нарандра Пател – Нуї (Nui), Пуру (Puru) та Река (Reka). Німецький селекціонер Вальтер Херманн з матеріалу, що був наданий доктором Ковіллем отримав сорти Блаувайс-Голдтраубе (Blauweiss-Goldtraube) та Блаувайс-Цуккертраубе (Blauweiss-Zukertraube), (Hancock J. F., 2006). Польська селекційна програма чорниці розпочалась з 1975 р у Варшавському Університеті Природничих Наук – перший сорт Боніфацій (Bonifacy), був виведений під керівництвом доктора Казиміра Пліжки.


Анатомія та морфологія рослини

Чорниця високоросла (лохина) – кущова ягідна культура з поверхневою кореневою системою та багаторічними пагонами.

Коренева система складається з двох типів коренів – скелетних та обростаючих. Скелетні корені мають товщину до 10 мм та служать для закріплення рослини у грунті і зберігання поживних речовин. Обростаючі корені – менш ніж 2 мм у діаметрі, виконують функцію живлення.

Основна маса обростаючих коренів знаходиться в верхньому шарі грунту. Так, 80% кореневої системи дорослої рослини розміщується у шарі грунту лише 36 см, причому 49% - у верхніх 23 см. В ширину близько 50% кореневої системи знаходиться на відстані 31 см від основи куща, в діаметрі 61 см розміщується біля 84% кореневої системи, і лише окремі корені поширюються до 150 см від основи рослини (результати досліджень Р. Гоух, 1980).

На відміну від більшості культур, коренева система рослин чорниці (лохини) не має кореневих волосків (які суттєво збільшують зону всмоктування та покращують надходження у рослину води та елементів живлення). Тому чорниця дуже чутлива до коливань у рівні зволоженості грунту.

У природних умовах коренева система чорниці (лохини) заселяється симбіотичними організмами – ерікоїдною мікоризою, що покращує мінеральне живлення рослини, зокрема засвоєння азоту та фосфору, збільшує їх стійкість до патогенної мікрофлори та толерантність до стресу. Гіфи мікоризного гриба проникають у грунт до 2 см від поверхні кореня, практично виконуючи при цьому функцію кореневих волосків. Таке взаємовигідне співіснування з мікоризними грибками в процесі еволюції дало рослинам чорниці конкурентні переваги на болотних грунтах з низьким вмістом елементів живлення та підвищеною кислотністю.

В культурі рослина чорниці може рости без взаємодії з мікоризою, проте за даними ряду досліджень, інокуляція рослин чорниці у розсаднику мікоризними мікроорганізмами покращує їх ріст, збільшується кількість пагонів, їх галуження та площа листової поверхні рослини. Розвиток мікоризи пригнічується на родючих грунтах, особливо при підвищеному вмісті доступного фосфору, а також на перезволожених або сухих ділянках.

Коренева система чорниці починає рости навесні при досягненні температури грунту 7oС. Максимальна швидкість росту спостерігається при температурі 16oС і може сягати 1 мм за день (Ковіл, 1910). В період формування урожаю, коли температура грунту перевищує 20oС ріст кореневої системи суттєво сповільнюється і відновлюється знову в осінній період, при диференціації генеративних бруньок.

Більшість рослин можуть переміщувати воду та поживні речовини горизонтально - з однієї частини рослини в іншу. Чорниця являється виключенням: якщо кущ поливається та удобрюється лише з однієї сторони, ця сторона наземної частини рослини розвиватиметься, проте протилежна може навіть повністю відмерти.

Дорослий кущ чорниці (лохини) може мати 15-18 багаторічних пагонів.

Пагони формуються в основному з сплячих бруньок в основі куща. Деколи пагін може утворитись з адвентивних бруньок на кореневій системі – такі пагони називають кореневою поросллю і досить часто велика їх кількість формується на рослинах, вирощених in-vitro.

Пагони чорниці ростуть хвилями – швидкий розвиток верхівкової бруньки завершується її відмиранням в результаті чого утворюється так звана «чорна верхівка». Через короткий проміжок часу найперша латеральна брунька прокидається і розпочинається наступна хвиля, що теж завершується відмиранням точки росту.

Кількість хвиль росту залежить від сорту та погодних умов. Зазвичай ранньостиглі сорти мають більше хвиль росту в порівнянні з пізньостиглими.

Сплячі бруньки в основі пагонів прокидаються лише в умовах стресу, наприклад після надмірної обрізки, з бруньок у центральній частині пагонів формуються латеральні гілочки, що завершуються плодовою брунькою, бруньки верхньої частини пагонів формують нові сильнорослі пагони, на верхівці яких часто закладається генеративна брунька.

Генеративні бруньки ініціюються лише на однорічному прирості. Як правило генеративні бруньки закладаються у верхній частині пагона, хоча, якщо пагін мав декілька хвиль росту, верхня брунька попередньої хвилі буде генеративною, а нижня наступної – вегетативною.

Кількість генеративних бруньок залежить від сорту але співвідношення кількості генеративних та вегетативних бруньок визначається товщиною пагона. Наприклад таке співвідношення на товстих пагонах становить 0,35, на тонких – 0,55, а на найбільш продуктивних пагонах середньої товщини – 0,66. Якщо мали місце дві хвилі росту, зазвичай кількість генеративних бруньок на одиницю довжини пагона другої хвилі більша.

Генеративна брунька на вершині пагона як правило найбільш розвинута та формує більше квіток, ніж наступні.     

Ініціація генеративних бруньок чорниці розпочинається після закінчення останньої  хвилі росту пагонів, зазвичай у другій половині літа, після завершення плодоношення. Диференціація генеративних бруньок триває на протязі серпня-вересня за умови достатньої зволоженості та помірної температури.

Важливий вплив на інтенсивність диференціації плодових бруньок має співвідношення в рослині вуглеводів та азоту (С:N). Так, кількість генеративних бруньок зменшується як при надмірному удобренні рослин азотом так і при погіршенні азотного живлення внаслідок високих температур і засухи. Диференціація генеративних бруньок також погіршується при передчасному скиданні рослиною листя, наприклад, внаслідок грибкових захворюваннь.

З пониженням температури і скороченням світлового дня рослина чорниці вступає в стан спокою. В стані глибокого спокою, що наступає пізно восени, рослина не реагує на підвищення температури, зрошення чи удобрення.

Для пробудження бруньок рослина потребує певного періоду яровизації (холодової реактивації діапаузи). Яровизація проходить при температурі нижче 7oС в осінньо-зимовий період. Період з температурою нижче 0oС не впливає на процес яровизації.

Для високорослих північних сортів чорниці сума температур для повного проходження яровизації складає 800-1100 годин. Тому такі сорти не використовуються у південних регіонах, де такої кількості годин з пониженими температурами набрати не вдається.

Для південних високорослих сортів сума температур для яровизації складає 200-500 годин, а для сортів типу «Кроляче око» - 400-800.

Як правило триваліший період яровизації призводить до більш інтенсивного росту рослин навесні, якщо ж рослина не набрала необхідної кількості годин з пониженими температурами – бруньки розпускатимуться повільно, частина з них так і залишатиметься в стані спокою, цвітіння та плодоношення практично не відбуватиметься.

Генеративні бруньки потребують дещо меншого періоду яровизації, тому навесні вони починають розвиватись швидше. Бруньки на слабших та тонших пагонах також розвиваються швидше, ніж на сильнорослих та товстих.

 

Склад ягід чорниці (лохини)

Хімічний і біологічний склад ягід чорниці високорослої (лохини) просто вражає. В порівнянні із звичайною чорницею в високорослій вміст сухих речовин і цукрів на 30-50% більше. Цукор і кислоти спільно з пектиновими і дубильними речовинами зумовлюють чудовий смак ягід. Крім того, вони збуджують апетит і поліпшують роботу травного тракту.

Речовини та сполуки, що містяться в складі ягід чорниці, мають антиоксидантну дію, що дуже ефективно при атеросклерозі, гіпертонії, ревматизмі, ангіні. Вони мають капілярозміцнювальний, протизапальний, жовчогінний і сечогінний ефект. В її ягодах виявлені також вітаміни і мікроелементи, які впливають на окислювальні процеси роботу ферментів травного тракту і згортання крові.

Пектини, що містяться в плодах чорниці (лохини), сприяють виведенню з організму важких металів і радіонуклідів (свинець, стронцій, кобальт, цезій та інші). Крім того, вона сама не накопичує в своїх плодах цих небезпечних елементів - продуктів промислової діяльності людини. Ці властивості чорниці високорослої вельми важливі і ефективні в наших важких екологічних умовах і в зонах, що зазнали радіоактивного і хімічного зараження. Щоб поліпшити обмін речовин, пам'ять і координацію рухів, досить з'їдати по півкружки ягід чорниці високорослої в день. Існує цілий ряд інших фруктів які сприяють поліпшенню пам'яті, запобігають старінню клітин, але такого комплексного позитивного впливу на весь організм як у випадку споживання ягід садової чорниці, не дає жоден з них. Чорниця містить антиоксиданти і комплекс цілого ряду вітамінів і мінералів які покращують гостроту зору, роботу травного тракту залоз внутрішньої секреції, знижують алергічні реакції людського організму на ліки, продукти харчування та інші несприятливі фактори. Сама ж вона, практично ніколи не викликає алергічних реакцій, її можна давати навіть дітям з підвищеною чутливістю і схильністю до діатезу і алергії.

 

Експерт з вирощування ягідних культур

Босий Олег Володимирович

  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Жовтень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
30 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних