ЧЕРВОНА І БІЛА СМОРОДИНА

Червона та біла смородина (порічки) - ягідна та декоративна культура, яка також зустрічається в дикорослому вигляді.

Її ягоди містять цукри, органічні кислоти, мінеральні солі, аскорбінову кислоту, вітамін Р, пектинові і дубильні речовини.

Ягоди порічок можуть споживатися в свіжому вигляді, а також використовуватися для приготування десертних страв: киселів, компотів, мусів, морсів. Широко використовують ягоди порічок в кондитерській промисловості для приготування мармеладу, пастили, желе, варення та джемів. Ягоди смородини також використовуються для виробництва вина, різних настоянок та соків.

Застосовують ягоди червоної смородини також з лікувально-дієтичною метою. Пектинові речовини, які містяться в ягоді порічок, потрапляючи в шлунково-кишковий тракт виконують роль сорбентів кишкових токсинів, а дубильні речовини - володіють в'язкою властивістю, тому сік смородини застосовують при спастичних колітах і ентероколітах. Крім того, пектинові речовини мають здатність зв'язувати і виводити з організму холестерин, тому ягоди смородини показані при атеросклерозі. Застосування їх при геморагічному васкуліті обумовлено високим вмістом вітаміну Р.

Сік смородини застосовують також і для виведення з організму сечокислих солей, так як органічні кислоти, розчеплюючись в організмі, утворюють вугільну кислоту і воду, підлужуючи сечу.

У традиційній медицині ягоди смородини та їх похідні застосовують при застудних захворюваннях як жарознижуючий і потогінний засіб.

Основні особливості. Смородина - багаторічний чагарник. У період плодоношення кущ складається з 12-20 різновікових гілок. Залежно від сортових особливостей кущі можуть бути розлогими або компактними.

Червона та біла смородина краще росте та плодоносить на сонячних ділянках, на слабокислих суглинках з pH 5,5. У тіні або напівтіні, на занадто кислих і ущільнених грунтах, при близькому заляганні грунтових вод смородина росте погано. Тому, якщо глибина залягання грунтових вод 50-60 см, червону і білу смородину садять на невеликих гребенях. Відстань між кущами має бути близько 1,5 м, оскільки вони достатньо великі. Червона та біла смородина добре росте поблизу агрусу незважаючи на те, що у них є спільні шкідники, але не любить сусідства чорної смородини. До всіх інших рослин вона ставиться нормально, насамперед тому, що її коренева система займає проміжне положення по глибині залягання сисних коренів - між деревами, у яких глибина залягання коренів нижче, і тими рослинами, у яких коренева система поверхнева. Тому перед кущами червоної смородини з південної сторони можна розміщувати суницю, овочі та зелень з неглибокою кореневою системою, цибулинні однорічні та багаторічні квіти.

Для білої і червоної смородини, як і для чорної, типовими є ростові і змішані бруньки. Найбільше у куща змішаних (квіткових) бруньок, які мають зачатки ростових пагонів та органів плодоношення. Ростові бруньки менш численні. Вони, як правило, розташовуються в нижній або в самій верхній частині пагона, з яких розвиваються вегетативні пагони (мал. 1). Причому типово ростовими у смородини можна вважати лише прикореневі однорічні пагони, які можуть досягати довжини 100 см і більше.

Рис. 1. Закінчення гілки червоної смородини
а - межа однорічного приросту; б - межа двохрічного приросту.


Змішані пагони мають довжину від 10 до 35 см. Верхівкові і бічні бруньки таких пагонів можуть бути як квітковими, так і ростовими.

Букетні гілочки - короткі утворення до 5-7 см завдовжки, на яких розташовані квіткові бруньки. Верхівкова брунька може бути ростова і дати пагін продовження. Цей тип плодоношення найбільш характерний для червоної смородини.

Найкоротші плодові утворення - кільчатки. При довжині 3-4 см на них формується 2-3 бруньки. Кільчатки плодоносять до 6-8 років.

У червоної і білої смородини листя трипале, більш товсте і шкірясте, ніж у чорної смородини. Листя порічки не має запаху, тому за цією ознакою завжди безпомилково можна відрізнити червону смородину від чорної.
Ягоди мають набагато більшу різноманітність відтінків, ніж у чорної, - білі, рожеві, червоні або темно-червоні.

Для смородини характерне поверхневе розташування кореневої системи. Залежно від грунтово-кліматичних умов і підготовки грунту основна маса всмоктуючих коренів розміщується у верхніх шарах грунту на глибині від 0 до 40 см, хоча іноді може поширюватися і до 60-100 см.

У дорослого плодоносного куща смородини коренева система сильно розвинена і насиченість коренів дуже висока у одиниці об'єму грунту. Скелетні, більш товсті коріння сильно розгалужуються, ростуть спочатку похило, майже горизонтально, а на відстані, приблизно рівній діаметру куща - повертають і ростуть майже вертикально вниз і глибоко йдуть в підгрунтові горизонти (до 1,5 м і більше).

З настанням плодоношення змішані квіткові бруньки червоної смородини утворюють кисть і 1-2 пагони заміщення, на яких знову закладаються квіткові бруньки. На 7-8-му році прикоренева гілка все ще плодоносить, але вже має дуже слабкий річний приріст - до 3-5 см. З сповільненням зростання на відгалуженнях вищих порядків скелетних гілок утворюються багаторічні плодові гілочки (плодушки і кільчатки) з укороченими пагонами заміщення, на яких формуються хоча і численні, але дуже слабкі короткі кисті з дрібними ягодами.

Найврожайнішими є 5 -, 6-річні і навіть 7-річні гілки.

За вмістом вітамінів ягоди червоної смородини поступаються чорній, проте вітаміну С в них більше, ніж в апельсинах, лимонах і суниці садовій. В червоній смородині міститься рідкісна речовина оксикумарин, яка сприяє нормальному рівні згортання крові, що відіграє важливу роль у профілактиці інфарктів.

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Грудень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
25 26 27 28 29 30 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31 1 2 3 4 5

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних