Як заробляти на ягідництві більше?

У час політичної та економічної скрути цілком логічно, що виробники (фермери) думають про згортання бізнесу або шукають іншу нішу. Одна з галузей, яка продовжує приносити стабільні прибутки, — ягідництво. Як зробити його рентабельним, розповідає директор ФГ "Обрій" Андрій Григорович Багрій.

 

Андрію Григоровичу, я знаю, що нині у вас гаряча пора. Як можете охарактеризувати поточний аграрний сезон?

- Так, дійсно, у мене пора подвійних жнив. Чому подвійних? Бо в нашому господарстві на площі 400 га вирощують не лише ягоди, а й зернові культури.
Ягідні "жнива" тривають у нас усе літо. Традиційно розпочинаємо суничний сезон 1 червня, потім збираємо малину, лохину (чорницю високорослу), чорну та червону смородину, далі працюємо з ремонтантними культурами.

Якою була цьогорічна врожайність ягід?

- Урожай суниці садової був гідний, особливо там, де не вимерз цвіт через травневі заморозки. У нашому господарстві суниця садова не вимерзла взагалі там, де була захищена плівковими тунелями. В них отримали 30 т/га, а у відкритому ґрунті - середня врожайність 26 т/га. Цього та минулого сезону суниця садова в плівкових тунелях і пізній сорт Флоренс (Florence) з відкритого грунту побили рекорди всіх попередніх років, бо врожайність у ці сезони сягала 34-36 т/га. Хоча вірю, що може бути й більше.

 

Cорт суниці садової Флоренс (Florence)               Сорт суниці садової Ямаска (Yamaska)

 

Скажіть, будь ласка, декілька слів про ціни на ягоди та купівельну спроможність українців. Чи відчуваєте, що ягід почали купувати менше?

- Не можу сказати, що закупівельна ціна на ягоди за останні роки дуже зросла, навіть більше - по деяких позиціях вона знижується. Якщо казати про поточний рік, то ціни на ягідну продукцію були середні. Особливо це стосується суниці садової - на піку закупівельна вартість становила лише 10-15 грн/кг. Я пов'язую такий рівень цін не лише з економічною ситуацією, а й з поступовим насиченням ринку цією ягодою. Уже понад 5 років спостерігаю з боку аграріїв і людей, які раніше не мали відношення до агробізнесу, підвищений інтерес до виробництва суниці садової, і це логічно, бо ягоди були, і залишаються високорентабельним бізнесом.

Тобто споживачі стали більше купувати ягід?

- За моїми відчуттями, рівень споживання українцями ягід останнім часом зростає. Можливо, винятком стане 2014 рік, бо в часи війни люди мало думають над тим, щоб почастувати себе ягодами. Проте господині все одно за традицією заготовляють на зиму варення та заморожують ягоди. Тож загалом, за рахунок незначного зменшення виробництва та меншої ціни ягід рівень споживання у 2014 році не зменшиться.

Що найбільше заважає стабільній роботі господарства?

- Вибачте за тавтологію, не вистачає стабільності в державі, в курсах валюти. На перший погляд, курс євро не має жодного відношення до української ягоди. Проте це хибне враження: і саджанці, і добрива, і матеріали - усе іноземного виробництва, що позначається на кінцевій ціні ягід. Наприклад, два роки тому встановили плівкові тунелі (теплиці) для суниці садової. Коли їх купували, то ціна на 0,5 га становила, ураховуючи всі додаткові витрати, приблизно 220 тис. грн. Скористалися вигідною програмою кредитування в одному з банків, щоб отримати розстрочку платежу. Хотіли б розширити площу під цими тунелями й закласти ще 1 га, проте сьогодні ціна таких тунелів збільшилася в рази, та й окупиться інвестиція не скоро. Тож про їх встановлення принаймні цього року вже не йдеться. Заробити на ягодах можна, але інфляція загрожує рентабельності.

У чому переваги та недоліки таких тунелів для вирощування суниці садової і наскільки взагалі поширена ця технологія в нашій державі?

- На жаль, господарств, що послуговуються цією технологією, в Україні мало. Натомість у Європі - це звичне явище. Першопричина - витратність, а також небажання керівників та власників наших ягідних підприємств дослухатися до досвіду європейців, щоб отримувати додаткові переваги. Раніше ціна на суницю садову була висока, а ресурси для її вирощування - доступними. Сьогодні ж, через погодні й економічні умови слід неабияк постратися, щоб виростити якісний урожай. Плівкові тунелі передусім допомагають вберегти майбутній урожай від негоди і підмерзання в період цвітіння, коли рослина є найбільш вразливою.

Наскільки подорожчало закладення гектара ягідника?

- Ми вже розпочали розширення: закупили іноземні саджанці суниці садової, малини та смородини. Незважаючи на те, що ягідний бізнес є високорентабельним, у нього треба вкладати не лише працю, а й значні кошти. На жаль, цьогоріч собівартість закладення гектара смородини досягла 88 тис. грн/га. До цього слід бути готовим, бо в ягідництві не існує дрібниць, особливо, якщо йдеться про якість садивного матеріалу.

Чи не замислювалися над тим, щоб створити власний маточник для вирощування саджанців і згодом перетворити його на бізнес?

- Ні. Я знаю чимало прикладів того, як люди відмовилися від ягід, переорієнтовували бізнес на виробництво саджанців й отримують хороший прибуток. Проте вистачає й тих, хто в гонитві за грошима працює непрофесійно. Я нещодавно став їх жертвою - натрапив на неякісні саджанці. Тепер свідомо купую саджанці лише в перевірених, а краще іноземних виробників, адже, як відомо, скупий платить двічі.

Завжди цікаво, як людина започатковує бізнес. Чому ваш вибір припав саме на ягоди?

- За професією я - садівник, закінчив Вінницький аграрний університет. Потім повернувся в рідне село Строїнці працювати агрономом. Відчуваючи брак знань, вступив в аспірантуру садівництва Української академії аграрних наук. Коли очолив "Обрій", у нас окрім зернових культур був свій сад зі старими яблунями й близько 30 соток суниці садової, посадженої примітивним методом. За ягодами майже не доглядали, насадження було в жалюгідному стані. У 2007 році почали працювати із "Вінницьким фруктовим проектом", який підтримувала ІFС (International Finance Corporation). Він надавав технічну та консультаційну допомогу садівникам. Тоді по-іншому подивився на ягідний бізнес і зрозумів, що він може приносити непогані гроші. В перший рік господарство посадило 2 га суниці садової і з того часу поступово розширює асортимент ягід.

Завдяки співпраці з ІFС я часто їздив у країни з більш розвиненим садівництвом і ягідництвом - прагнув переймати досвід і вчитися у професіоналів зі Швейцарії, Німеччини, США та інших країн. Після мандрівок усвідомив, що я щось роблю не так - ягід чомусь мало. Слід або взагалі відмовитися від ягідництва, або розширюватися. Річ у тім, що, маючи 1-2 га насаджень під кожною ягідною культурою, навіть за найвищої ефективності роботи задовольнити попит неможливо.

Сьогодні, на жаль, майже не можу працювати з приватними замовленнями та компаніями, натомість зосереджуюся на співпраці з оптовиками та на поставках у супермаркети. У мене хочуть купувати продукцію, але вимушений казати "ні", втрачаючи тим самим прибуток. Золоте правило: "Якщо хочеш заробляти краще, треба мати більше". Тому поступово розширюватиму свої насадження спочатку до 5, а потім і до 10 га під кожною ягодою.

 

Молоде насадження малини (2010 рік)                  Плодоносне насадження малини (2014 рік)

 

Якщо зробити рейтинг найбільш рентабельних ягідних культур, яку б ви поставили на перше місце?

- Традиційно найрентабельнішими культурами були суниця садова, потім малина, червона та чорна смородина. Проте цей список потіснили відносно нові для ринку ягоди – чорниця високоросла (лохина) та ожина. Цілком можливо, що лохина вже зовсім скоро стане одним із лідерів на українському ринку за масштабами вирощування. До неї є великий інтерес з боку тих, хто працює в ягідництві.

Як відомо, вартість лохини в супермаркетах і на ринку перевищує 100 гривень за кілограм. Чому так дорого?

- Уперше я посадив лохину 2007 року - тоді мало хто знав, що це взагалі таке. Я довго спостерігаю за цією культурою й лише останнім часом можу сказати, що вона плодоносить більш-менш успішно. Лохина вимоглива до технології: наприклад, у нашій кліматичній зоні вона майже не росте, тому умови для її нормального розвитку слід робити штучно, але поки що ця справа того варта. Площі під цією культурою в Україні дедалі розширюються, але про насичення ринку казати зарано. Ціна на ягоду, дійсно, залишається високою, і далеко не всім вона по кишені, незважаючи на інформацію про її корисність. Проте з ростом конкуренції між виробниками її вартість падатиме. Узагалі думаю, що в Україні за кілька років відбудеться європейський сценарій, і кількість ягід суниці садової і лохини на ринку буде приблизно однаковою. Цікавий момент - у рекламу лохини ніхто не вкладає грошей, а її популярність у світі рік від року зростає. Покупці самі голосують гаманцем за смачну та корисну ягоду.

Тож незабаром лохину собі зможуть дозволити й пересічні українці?

- Дуже сподіваюся, що в Україні нарешті минуть часи кризи, нормально розвиватиметься економіка, і люди будуть більше заробляти. Тим самим рівень попиту як на лохину, так і на всі інші ягоди збільшуватиметься. За статистикою, мешканці ЄС їдять вдвічі більше фруктів і ягід, ніж ми.

Якщо порівнювати з Європою, то українські ягоди є значно дорожчими. Чому?

- Якщо брати закупівельну ціну суниці садової, то в ЄС вона нижча майже вп'ятеро, а лохина вдвічі-втричі. Це пояснюється абсолютно іншим підходом європейців до роботи та різними технологіями виробництва. У нас усе ще багато ручної праці, про високу продуктивність роботи взагалі не йдеться. Проте, як оптиміст, я вірю в майбутнє українського ягідного ринку.

Багато українських виробників, овочівників, садівників кажуть про відкриття перспектив торгівлі з ЄС. Як позиціонуєте власну компанію? Чи плануєте виходити на зовнішні ринки?

- Донедавна і мене, і колег цілком влаштовував внутрішній ринок - адже і кількість ягід, і неконкурентна ціна продукції, і проблеми з логістикою (дорогами) не дозволяли мріяти про стабільність поставок у Європу. У разі якщо для української продукції створять умови, відкриють торговельні шляхи, то про це можна буде думати, але це справа не одного року. Не приховуватиму, мені телефонують іноземні компанії, вони зацікавлені у співпраці, але поки що налагоджувати її зарано. Український ягідний ринок поки що має працювати над кондиційністю, якістю й іміджем товару. На жаль, більшість виробників можуть виростити ягоди, але зовсім не вміють їх продавати.

Між Україною та ЄС географічно розташована держава-конкурент - Польща. Із відкриттям кордонів теоретично продукція із цієї країни може опинитися на українських прилавках, чи не так?

- Польська фруктова продукція добре відома споживачам із ЄС, крім того, поляки є лідерами з виробництва яблук. Польські виробники вирощують набагато більше нас, мають давніші традиції, краще технологічне оснащення і, на додаток, квоти й дотації. Це дуже потужний конкурент, якого не варто недооцінювати.

Щодо поставок польських ягід в Україну, то, зважаючи на немалі відстані, я б не робив із цього проблему. До цього часу поляки не так сильно рвалися на наш ринок, бо в Німеччині й інших країнах вони могли знайти значно більший збут і ціну на продукцію вищу за 10 українських гривень.

Нині в Україні спостерігається тенденція до того, щоб вирощувати позасезонні ягоди, щоб вони були доступні майже цілий рік. Чи підтримуєте такий підхід?

- Той, хто працює в галузі ягідництва та вивчає нові технології, може легко навчитися культивувати позасезонну ягоду, щоб вона виросла або значно раніше, або пізніше свого часу й нарощувати таким чином прибутковість. Однак треба розумно підходити й керувати цим явищем. Наприклад, українці вже традиційно звикли купувати суницю садову у червні, і якщо виростити великий урожай суниці в вересні, то вона, швидше за все, не знайде свого покупця, бо в цей час люди традиційно купують виноград і яблука. Я завжди наводжу приклад: коли ти щоранку заходиш у кав'ярню й випиваєш чашечку кави за 6 грн, але якщо наступного ранку тобі запропонують її за 1 грн, то ти все одно більше ніж дві чашки не вип'єш. Така ж ситуація з позасезонними ягодами. Я не проти, аби ми потроху куштували свіжу суницю взимку, але для здоров'я краще їсти ягоди в сезон.

Чи працюєте з переробними підприємствами?

- По ягодах ніколи не працював із переробкою, адже намагаюся вирощувати їх максимально кондиційними. Багато років працював із переробними підприємствами по яблуках. У нашому регіоні є відразу декілька потужних переробників, тож це був хороший варіант.

Чому був?

- Минулого року отримав гіркий досвід роботи з переробкою. Господарство здало майже весь урожай на одне з провідних переробних підприємств, і вперше в моїй практиці не вдалося отримали грошей за нього. Постраждали також більшість садівників Вінничини. Ідеться про десятки й соні тисяч гривень.

Як убезпечити себе від таких помилок і правильно обрати переробне підприємство?

- Як не прикро, це неможливо. Завжди знайдуться ті, хто захочуть нажитися. І тут угоди й домовленості безсилі. Я вирішив обрати іншу стратегію - просто не вирощувати ту продукцію, яка потім ітиме на переробний завод. На жаль, ціна, яку пропонують підприємства за наші яблука, невелика, ледве покриває витрати на їх збирання та доставку на завод. Вартість ресурсів невпинно зростає, тож незабаром цей бізнес стане малопривабливим. Скоро ми дійдемо до того, що навіть збирати яблука, які впали на землю, буде нерентабельно. Звичайно, є варіант - зробити власний невеликий переробний цех для декількох підприємств і фермерів, але це важко. Набагато краще вирощувати хороші яблука й отримувати за них реальні гроші. Цього року я намагався докласти всіх зусиль, щоб максимально покращити якість вирощуваної продукції.

Що б ви порадили вашим колегам?

- Я часто бачу одну й ту саму помилку, якої припускаються початківці. Їм і пораджу: якщо не вистачає коштів, щоб якісно посадити гектар ягід, - садіть півгектара. Не слід заощаджувати на саджанцях, зрошенні та ЗЗР - у підсумку заплатите більше. Не варто проводити експерименти з технологіями, бо високим є ризик втратити врожай. Дотримуйтеся термінів збору, бо невчасно зібрана ягода є гальмом урожайності всього ягідного конвеєра. Не соромтеся читати, запитувати, їздити в інші господарства, запозичувати їхній досвід.

Що відчуваєте, коли бачите, як ростуть ягоди у вашому господарстві?

- Оскільки я бачив цей процес із дитинства, то нині перетворився на справжнього фаната своєї справи. Не уявляю без неї свого життя. Мені щороку цікаво, якими будуть ягоди і який результат ми отримаємо. І річ не так у грошах, як в отриманні задоволення від виробничого процесу. Ягідництво, неначе спорт, завжди хочеться краще, більше, успішніше. Тому кожен рік для мене неповторний.

І наостанок. Розкажіть, яким бачите своє господарство, скажімо, через 10 років. До чого прагнете?

- О, помріяти я люблю! Хочу, щоб в моєму господарстві все було добре і з технологією, і з урожаєм, і з прибутком. Однак найбільше, бажання, щоб у наших людей, які працюють на українській землі, зарплата була не меншою, ніж у Швейцарії або Франції. Щоб вони могли не лише заробляти, а й відпочивати, мандрувати по світу. Адже наш працелюбний народ - це і є квітуча, нездоланна, безмежно вільна Україна.

 

Підготовлено на основі матеріалу журналу Плантатор №5 (17)/2014

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Квітень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 1 2 3 4 5

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних