Ягоди єврокласу

Із відкриттям євроінтеграційних перспектив українські виробники ягід усе частіше замислюються над тим, як виростити врожай європейської якості. Поки одні мріють, інші - реально просуваються у напрямку нового плацдарму. Як адаптувати свій бізнес до євровимог, правильно працювати з торговими мережами та здобути прихильність споживачів - розповідає директор ТОВ "Українська ягода" Тарас Баштанник.

 

Перше моє запитання, певно, буде незвичним, проте не можу його не задати. У вас аграрне прізвище - Баштанник, невже воно визначило вашу подальшу долю? Чи замислювалися над тим, щоб зробити бізнес на кавунах?

- Гадаю, сама доля вела мене до того, щоб працювати в аграрній галузі. Мій дідусь - кандидат сільськогосподарських наук, батько закінчив тодішній Національний аграрний університет, хоча потім так і не працював в аграрній галузі. Я виріс на Полтавщині, яка славиться на весь світ благодатною землею та врожаями. Щодо прізвища, то плекати власний баштан поки що не збираюся, хоча вдячний за ідею. Принаймні торгова марка мені точно не знадобиться.

Що стало відправною точкою в тому, щоб розпочати ягідний бізнес?

- До 2012 року я працював у компанії «Укрзернопром», допомагав їй виходити на Варшавську біржу. Згодом зрозумів, що можу й хочу працювати безпосередньо в сільському господарстві. Ягідна тема цікавила давно, я збирав інформацію, їздив по господарствах, зустрічався з науковцями - і зрештою зрозумів, що ця справа може бути дуже вигідною. Ми розробили детальний бізнес-план і почали його реалізацію: взяли в оренду 137 га землі в Бердичівському районі Житомирської області (там уже була вся необхідна інфраструктура, вода), закупили саджанці й восени 2012-го заклали смородинову плантацію.

На які культури зробили ставку?

- Щоб убезпечитися від виробничих ризиків, вирішили не зосереджуватися на лише одній культурі, тому посадили чорну смородину, малину, суницю садову, чорницю високорослу (лохину), тощо. Такий підхід забезпечує нам своєрідний ягідний конвеєр - тільки-но закінчується сезон для однієї культури, настає час іншої, тому робота в полі не припиняється до пізньої осені.

Чи не боялися, що задум може обернутися невдачею?

- Не слід боятися - треба робити. Не сумнівався, що збут для нашої продукції знайдемо в будь-якому разі, інше питання, якої вона буде якості та по якій ціні буде реалізована - це питання, які мене дійсно хвилювали. Я часто відвідую різні українські ягідні господарства і відверто дивуюся підходу деяких їх власників, які абсолютно не переймаються якістю продукту та його зовнішнім виглядом - їм краще продати страшну, дрібну суницю садову по 13 грн/кг, ніж докласти більше зусиль і виростити презентабельний товар, за який отримати 18 грн і більше за кілограм.

Як виникла назва "Українська ягода"?

її вигадав один із наших засновників. Назва всім сподобалася, інші варіанти навіть не розглядалися. Найцікавіше почалось цього року - через останні події в державі люди почали більше звертати увагу на українські продукти та вітчизняні торгові марки. Ми маємо достовірну інформацію від наших рітейлерів із Харкова, що там продаж "Української ягоди" є рекордним - тож такий він, український продуктовий патріотизм у дії.

Останні два роки ціна, наприклад, на суницю садову є досить низькою. Чи варто очікувати такої самої ситуації і по інших ягідних культурах?

- Так, погодні умови й дощі трохи скоригували наші очікування по урожайності суниці, проте ми отримали планову кількість - приблизно 12 т/га. Ціна сезону 2014 на суницю садову була нижче за заплановану, але не думаю, що те саме відбуватиметься з іншими ягодами, бо суниця охоплює приблизно 45% ніші ягід, а усіх інших ягід вирощують набагато менше. Ціна на малину є традиційно високою через труднощі в її збиранні, транспортуванні та короткому терміні її реалізації.

З початку вашої діяльності в ягідництві минуло майже 2 роки. Чи існує бачення того, які ягоди є більш рентабельними, а які приносять менші прибутки?

- Справа не в рентабельності, а в тому, в якій зоні вирощують ті чи інші ягоди. Недалекоглядним було б сподіватися, що на поганих ґрунтах із браком опадів і поливу, відсутністю правильної агротехнології можна отримати хороший урожай. Словом, тямущий господар підходить до всього з розумом й отримує гідні прибутки за будь-якої ринкової кон'юнктури. Українське ягідництво - важкий, проте досить прибутковий бізнес. Будь-яка ягідна культура є набагато більш маржинальною, аніж овочі чи зернові. Так, наприклад, усі витрати цілком реально повернути вже за чотири роки діяльності й після того отримувати стабільні прибутки, а ураховуючи, що, наприклад, термін життя малини приблизно 10 років, не сумніваюсь у 100% окупності нашого бізнесу.

Якщо справа є настільки прибутковою, то чи не плануєте збільшувати виробничі площі?

- Наразі маємо 100 га ягідних плантацій, ще 37 га - під паром. Якщо казати у відсотковому співвідношенні, то у нас приблизно 30% чорниці високорослої (лохини), 20% малини, 24% чорної смородини, 5% суниці, а все інше (аґрус, червона смородина та жимолость) у рівних пропорціях. Нині не плануємо збільшувати площі насаджень, бо й того, що маємо, більше ніж достатньо.

Як бути із конкуренцією, адже з кожним роком вона лише зростатиме?

- Так, конкуренція існує, і кількість охочих працювати у ягідництві щороку зростає. Однак ягідництво в промислових масштабах лише набирає обертів, більшість власників господарств активно спілкуються між собою, обмінюються досвідом. Наприклад, я ніколи не тримаю секретів і намагаюся так само запозичити ідеї в колег. У нас дуже нормальні приязні стосунки.

Чи існує в Україні так би мовити ягідна мода? Чи всі ягоди мають однаковий попит у споживачів?

- Лідери продажу й вподобань українців – суниця садова, чорна смородина та малина. Якщо казати про ринок загалом, то приблизно половина свіжих ягід - це суниця садова, і по 20% припадає на чорну смородину та малину. Ми відчуваємо, що купівельна спроможність і структура споживання українцями ягід також змінюються. Якщо раніше більше купували ягід на стихійних й обладнаних ринках від невеликих приватних господарств, то тепер українці все частіше довіряють промисловим підприємствам і ягодам із супермаркетів, бо на них є всі дозвільні документи, вони свіжі, якісні та завдяки великим партіям ціна буває нижчою, ніж на базарі.
Якщо йдеться про споживачів з країн ЄС, то сьогодні там підвищений попит має малина - виробники активно шукають нові сорти й саджанці, розширюють виробничі плантації.

Якщо казати про саме споживання свіжих ягід, то воно, на ваш погляд, зростає чи, навпаки, скорочується?

- Ягоди не є соціальним товаром, тож попит на них напряму залежить від купівельної спроможності. Однак усе одно традиційне споживання ягід українцями є доволі високим.

Яку ягоду ви б радили вирощувати, щоб отримати швидкий прибуток?

- Для швидкого повернення коштів варто вирощувати суницю садову - її можна посадити і вже на другий рік цілком «відбити» вкладені гроші, залишившись «у плюсі». Натомість, якщо йдеться про малину та смородину, то через особливості її агротехніки на врожай, а отже, і гроші можна розраховувати лише через декілька сезонів.
Раніше, років десять тому, на ринку майже не було чорної смородини, і ціна на неї була захмарна. До того ж ця ягода відносно легка в збиранні, транспортабельна, зберігатися може аж до зими. Виробники зрозуміли це й почали закладати смородинові плантації, тож сьогодні цієї ягоди на ринку не бракує. Скажу навіть більше, скоро ми отримаємо її перевиробництво. Ураховуючи, що наш найближчий сусід, Польща, є визнаним світовим лідером із виробництва смородини, розвивати експорт українським виробникам буде непросто.

Як і завдяки чому можна досягти ефективності в ягідництві?

- Потрібно досягати максимальної ефективності праці завдяки автоматизації та механізації процесу. На початку червня я був у Польщі.  Там, як і в багатьох інших країнах ЄС, весь процес збору та пакування ягід повністю механізований, контакт людини з ягодою зведено до мінімуму. У Європі дуже дорога робоча сила, тож вони намагаються мінімізувати її. В Україні, навпаки - 90% робіт проводять вручну, що знижує рентабельність.
Наше підприємство планує поступовий перехід на автоматизацію - наступного сезону придбаємо ягідний комбайн. Швидкість збору ягід комбайном шалена, і працюють на ньому лише 3 людини - тракторист і 2 оператори. Вартість комбайна - близько 23-25 тис. євро, і, наприклад, при збиранні чорної смородини комбайн може окупитися за рік-два.

Тобто ви вважаєте, що ягідні комбайни можуть звести людський фактор у ягідництві практично до нуля?

- Це не зовсім так. Якщо таким комбайном зібрати малину, то вона годитиметься лише на переробку, натомість для чорної смородини та чорниці високорослої такий варіант цілком прийнятний. Взагалі, мушу сказати, що смородина - одна з найтехнологічних ягід, бо не потребує прополювання, по ній можна працювати гербіцидом, обрізку виконують механізовано за допомогою спеціального ножа, обприскування також автоматичне, а збирати можна комбайном. Людський фактор присутній лише на етапі садіння саджанців, усе інше - робота механізмів. Працівники лише контролюють, а не важко та виснажливо працюють.

"Українська ягода" - одна з піонерів вирощування жимолості в Україні. Із чим пов'язане таке рішення?

- До неї активно проявляють інтерес і оптовики, і рітейл. Жимолость введена в культуру кілька років тому і набирає популярності у Великобританії й інших європейських країнах. Щоб не відставати від світових тенденцій, українські виробники поступово опановують її виробництво. Ягода дуже цікава, проте особливих перспектив вирощування її в промислових масштабах я не бачу - це нішева культура. Основні переваги жимолості: легка агротехнологія, раннє (навіть швидше за суницю) достигання. Торік ми посадили 1 га жимолості, восени розширимо ділянку до 2 га. Урожаю жимолості в господарстві ще не було, але, якщо все буде гаразд, то згодом спробуємо її експортувати.

Актуальним є питання саджанців, адже дійсно хороших власних сортів ягідних в Україні майже немає. Ви купуєте саджанці за кордоном?

- В Україні є дуже гарні сорти чорної смородини. Вони переважають за якістю іноземні, тож європейські фермери проявляють до сортів української селекції неабиякий інтерес. Інші саджанці ми імпортували з Голландії, Великобританії та Італії. Адже саджанці - це основний інструмент для будь-якого виробника, тож експериментувати з їх якістю я б виробникам не радив.

В Україні досить мало засобів захисту рослин (ЗЗР), які дозволені для застосування на ягідних культурах. Чи є у вас через це проблеми зі шкідниками та хворобами?

- Препаратів, сертифікованих для застосування на ягодах, катастрофічно бракує. Великі міжнародні компанії не поспішають вводити на ринок нові ЗЗР, бо це дуже дорого, а українське промислове ягідництво перебуває на стадії становлення. Проти шкідників і хвороб ми застосовуємо лише надійні, дозволені препарати, тому великих проблем із цим не маємо. Нагадаю колегам, що бажано не лікувати хворобу, а дотримуватися технології вирощування та графіку обприскувань - тоді проблем з урожаєм не буде.

Як охолоджуєте, сортуєте та фасуєте продукцію?

- Післязбиральна доробка - ахіллесова п'ята українського ягідництва та плодоовочівництва. Виростити товар фермери вміють, а презентабельно упакувати - ні. В "Українській ягоді" ми щогодини відвозимо зібрані ягоди в спеціальне приміщення, що розташоване на відстані 500 м від поля. Там за температури +15 °С відбувається сортування, зважування та фасування продукції у фірмові пластикові контейнери вагою 500 та 250 г, після цього продукцію палетують і відправляють у камеру охолодження, що розрахована на одночасне зберігання 10 т ягід. Такий європейський підхід дозволяє нам максимально швидко знаходити збут своєї продукції - у холодильнику вона не залежується.

Ви згадали про сертифікацію. Які дозвільні документи потрібні для ведення ягідного бізнесу?

- В Україні жодних документів, окрім дозволів СЕС і карантинної служби, не вимагають. Натомість у Європі бажано мати сертифікацію виробництва, наприклад, за стандартом GlobalGAP. Чим ми в цьому сезоні й опікувалися. Сподіваюся, наступного року матимемо цей сертифікат.

Найболючіше питання для виробників - працівники. Як розв'язуєте цю проблему?

- На підприємстві працюють 75 осіб, але і цієї кількості робочих рук не вистачає. Ми вже реконструювали гуртожиток, обладнали кухню та запросили на сезонні роботи бригаду із Західної України. Незабаром вони мають приїхати й стати до роботи. Ефективність роботи цих людей є набагато вищою, адже вони не мають власних домогосподарств, тож повністю зосереджені на результаті в полі. Практика показує, що краще привести людей з інших областей і забезпечити їх проживання та харчування, аніж наймати на роботу аборигенів.

Чому, на ваш погляд, українські ягідники не довіряють рітейлерам і побоюються працювати з ними?

- Думаю, вони просто бояться грати за певними правилами і не готові до цього. Не скажу, що в роботі з рітейлерами є якісь труднощі, якщо можеш продати якісний товар, то обов'язково отримаєш гроші за нього. Ми з самого початку зробили ставку саме на співпрацю з торговельними мережами: маємо широкий асортимент, якість продукції, обсяги, власні холодильники й доставку. Нині співпрацюємо з двома найбільшими всеукраїнськими мережами й отримуємо від них лише позитивні відгуки про наш продукт.
Правила й стандарти рітейлерів єдині для всіх. Якщо ви серйозна компанія, а не «випадковий гість», то виконати їх - ваш обов'язок. Не скажу, що працювати з рітейлом нині вигідніше, ніж з оптовиками: якщо врахувати всі позиції, то витрати будуть приблизно однаковими. Проте вимоги рітейлерів стимулюють планувати діяльність і дисциплінують. Незабаром для України може частково відкритися європейський ринок ягід. Яку продукцію зможемо їм запропонувати - не миту, не сортовану й гнилу? Виробникам ягід треба навчатися робити бізнес за європейськими стандартами.

Чи був у вас досвід роботи з переробними підприємствами та наскільки це перспективно?

- У нас під боком одна з провідних українських переробних компаній. Вона періодично пропонує нам здавати продукцію, але за ціною вдвічі нижчою, ніж ми реалізуємо ягоди оптовикам. Через три-чотири роки, коли досягнемо максимального рівня плодоношення насаджень, розглядатимемо їх пропозицію або відкриємо власний переробний цех, бо розуміємо, що всі ягоди не можуть бути першокласної якості. Продукцію невисокої якості є сенс переробляти, щоб отримувати додатковий дохід.

Чи вважаєте ви за необхідне дотування ягідництва в Україні?

- Було б добре, якби держава не заважала фермерам працювати. Так, безумовно, ми маємо таке саме пільгове оподаткування, як і інші агрогалузі, проте дієвої програми компенсації та системної підтримки ягідництва в Україні немає. Польща та інші країни отримують від своїх урядів дотації, які дозволяють частково чи повністю компенсувати витрати на придбання техніки, що зменшує собівартість і витрати на виробництво. Тому поки що про конкурентність нашої продукції на європейських ринках маємо подбати самостійно.

Ви часто буваєте в Польщі й інших країнах, де добре розвинене ягідництво. Який досвід порадили б запозичити?

- По-перше, автоматизація виробництва, по-друге, робота над якістю продукції. Якщо перша позиція пояснень не вимагає, то по якості ягідних поставок у супермаркети є великі питання. Здебільшого вітчизняні виробники майже не розуміють переваг співпраці з рітейлом й укладання форвардних контрактів. Натомість європейці давно призвичаїлися й вирощують лише той обсяг, який попередньо законтрактували.
Орієнтуватися на Європу в тому, які ягоди вирощувати, я б, навпаки, не радив, бо вони мають іншу структуру та культуру споживання. Так, наприклад, свіжу смородину в країнах ЄС майже не споживають - увесь її обсяг спрямовують на переробку.
Іще один момент, який свідчить на користь ягідництва як бізнесу: сьогодні на півночі Італії фактично немає територій під зерновими та овочами. Італійці масово переходять на вирощування ягід, плодів і зелені і таким чином отримують вищі прибутки з гектара.

Українську ягоду чекають за кордоном, чи зможемо ми конкурувати з тамтешніми виробниками?

- По ціні вітчизняні ягоди в будь-якому разі будуть конкурентними, та й європейський ягідний ринок поки що не настільки заповнений. Усі позиції, окрім чорної смородини, якої у Європі вдосталь, можуть розглядатися як експорто орієнтовані. Однак, щоб бути конкурентами в Європі, треба мати відповідну якість, сертифікати й обсяг продукції.

Якими будуть ваші практичні поради початківцям?

- Насамперед раджу закладати ягідні плантації на легких, добре аерованих ґрунтах. Обов'язково подбайте про наявність біля виробничої ділянки водного ресурсу, продумайте логістику навколо епіцентру вирощування. І останнє, найголовніше: впроваджуйте усталені й ефективні технології, які довели свою результативність. Лише у такому разі можна отримати добрий урожай і достойний прибуток, чого я всім і бажаю.

 

Підготовлено на основі матеріалу журналу Плантатор №4 (16)/2014

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Травень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
29 30 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних