Проекти по вирощуванню ягідних культур прийнято відносити до інвестиційно-ємних. Виробник має передбачити витрати на підготовку поля, монтаж системи зрошення, закупівлю садивного матеріалу, закладання та догляд за молодим насадженням. І хоча, як правило, такі проекти стають прибутковими за підсумками року вже при отриманні першого урожаю, проте, враховуючи високі початкові інвестиції, виходять на позитивний грошовий потік лише на другий-четвертий рік.
Комплекс плівкових теплиць тунельного типу для вирощування суниці в Вінницькій області
При використанні загальноприйнятих в Україні технологій виробник розраховує отримувати урожай суниці на протязі 2-4 сезонів плодоношення, малини, смородини, аґрусу чи порічок - щонайменше 8-12, а чорниці садової – 20 і більше років. Але на практиці все залежить від багатьох обставин і, інколи трапляється, що вже на другий-третій рік проекту виникає питання доцільності подальшого утримання плантації. Причин може бути багато - як правило, це недостатня продуктивність, незадовільна якість отримуваної продукції чи необхідність застосування дорогих технологічних рішень, які в результаті роблять проект не таким вже й привабливим.
Уникнути такої ситуації можна лише за умови, що планування виробничого проекту проводиться на основі достовірної інформації і приймаються виважені управлінські рішення щодо розташування виробництва, вибору культур, сортів, технологій та виробничих ресурсів.
Розвиток мережі Інтернет значною мірою спростив доступ користувачів до інформації, але, в той же час, ускладнив вибір достовірних та незаангажованих її джерел. Адже сьогодні будь-хто може зареєструвати веб-сторінку і розміщувати на ній сумнівні ідеї, видаючи їх за власний перевірений досвід чи завуальовану рекламу з обіцянками високих урожаїв. Як правило це робиться з метою продажу ресурсів сумнівної якості (наприклад чудо-стимуляторів, добрив, садивного матеріалу «надзвичайно урожайних» сортів, тощо) і такий «маркетинг» направлений в основному на садівників-аматорів. Але, на жаль, нерідко такій інформації довіряють і професійні виробники.
На успішний та прибутковий ягідний бізнес можна розраховувати лише тоді, коли проект розробляється з професійним аналізом виробничих ризиків, до розробки залучаються кваліфіковані незалежні спеціалісти та враховується досвід і помилки колег та конкурентів.
Саме найбільш важливі аспекти планування та реалізації проектів по вирощуванню ягідних культур хотілося б обговорити в даній публікації. Для зручності об’єднаємо їх у декілька груп:
1) Планування та вибір культур, сортів, ділянки та технології
1.1) Підбір культур. Насамперед, вибрані культури мають відповідати грунтово-кліматичній зоні вирощування та створювати умови для раціонального використання трудових і виробничих ресурсів.
Найменш ризиковий варіант – розпочати проект з тих культур, що традиційно вирощуються у регіоні, де розташовуватиметься проект. Інтродукція нових культур – складний і довготривалий процес, яким мають займатися наукові та дослідні установи, а не комерційні підприємства, проте, якщо є бажання чи необхідність отримати конкурентну перевагу таким шляхом – бажано робити це на базі існуючого проекту, розпочинати з невеликої ділянки та не розраховувати на швидкий результат.
Сучасні технології дозволяють вирощувати будь-що і будь-де, проте конкурентне виробництво можливе лише там, де ґрунтово-кліматичні фактори дозволяють максимально знизити собівартість із збереженням високої якості вирощеної продукції.
В якості прикладу можна привести чорну смородину: останні декілька років ціна на ягоду цієї культури була настільки високою, що нові плантації почали закладати навіть у південних регіонах, де раніше цю культуру комерційно не вирощували. Але літня спека півдня України вже в перший рік знищила практично усі нові плантації. І хоча чорна смородина все ж таки вирощується аматорами на присадибних ділянках (в умовах часткового притінення), економічно недоцільно установлювати каркасні конструкції з затінюючою сіткою на комерційних плантаціях.
1.2) Вибір сортів. Завдяки досягненням сучасної селекції було створено сорти основних ягідних культур для різних кліматичних зон вирощування. Так, більшість звичайних (або червневих) сортів суниці садової, що створені для помірно-континентального клімату Британськими, Італійськими чи Американськими селекційними центрами можна успішно вирощувати в будь-якому регіоні України. В той же час ремонтантні сорти суниці в Україні, як правило, вирощуються лише за однорічною технологією, а сорти середземноморської групи взагалі не доцільно використовувати в наших умовах. Як вказує їх назва, ці сорти створені для середземноморського регіону та інших країн з помірним кліматом. Проте садивний матеріал таких сортів зазвичай вирощується в північніших країнах і, інколи, пропонується місцевим виробникам недобросовісними постачальниками.
На жаль траплялося, що в пошуках «ідеального сорту», в Україні висаджувались гектарні площі середземноморських сортів суниці, що закінчувалось для виробників значними збитками.
Інший приклад – ремонтантні сорти малини та ожини. Дійсно, сучасні сорти ремонтантної малини практично не поступаються, а часто навіть перевищують по продуктивності традиційні сорти літнього плодоношення. Проте, як правило, це стосується пізньостиглих сортів, які потребують тривалого вегетаційного періоду. При вирощуванні таких сортів в центральних чи північних регіонах України більше половини урожаю щорічно втрачається внаслідок ранніх осінніх заморозків і, в результаті, реальна продуктивність таких сортів часто не перевищує навіть продуктивність Полки.
Що ж стосується ремонтантної ожини – на сьогодні це поки що культура аматорського ринку. Звичайно ж, зрозуміле бажання виробників отримати урожай на однорічних пагонах, таким чином уникнувши зимових ризиків, але існуючі сорти ремонтантної ожини на жаль починають плодоношення занадто пізно і урожай повністю не встигає визрівати навіть у плівкових теплицях.
1.3) Вибір розташування виробництва. Як правило, проект по вирощуванню ягідних культур розробляється для умов певного підприємства. В цьому випадку питання вибору місця розташування не стоїть, і важливо лише обрати культури, сорти та технології для відповідної ґрунтово-кліматичної зони.
Проте, для нових проектів, де спочатку визначається напрямок виробництва, а потім обираються варіанти його розташування, правильний вибір місця розташування відіграє надзвичайно важливе значення для конкурентності та успіху майбутнього виробництва.
Крім ґрунтово-кліматичних умов важливе значення має наявна інфраструктура (наприклад якісні під’їздні дороги для транспортування вирощеної продукції), наявність достатньої кількості сезонних працівників (особливо для культур, що збираються вручну), доступність певних виробничих ресурсів (наприклад, торфу, тирси чи подрібненої кори при вирощуванні чорниці садової), тощо.
1.4) Агрохімічні показники та механічний склад ґрунту, рівень залягання ґрунтових вод, якість та доступність води для поливу. Досить часто питання, що вказані вище розглядається поверхнево і формально, чи не на останньому етапі прийняття рішення.
Дійсно, як вже було сказано - сучасні технології дозволяють вирощувати будь-що і будь-де, але, залежно від вартості технологічних рішень, кінцева собівартість продукції не завжди буде прийнятною і конкурентною на ринку.
Адже зниження рівня ґрунтових вод, збільшення вмісту органічної речовини чи коригування рН ґрунту, або ж кондиціонування поливної води вимагають часу та значних інвестицій.
В більшості регіонів України неможливо отримати прийнятний урожай ягідних культур без поливу, і, особливо в період дозрівання ягоди, необхідна кількість води на гектар може складати сотні кубічних метрів на тиждень. Тому важливо мати надійне та дешеве джерело водопостачання та якісну систему зрошення, з врахуванням особливостей тієї чи іншої культури.
Можна навести цілий ряд прикладів, де приймались поспішні рішення без належного збору інформації, її аналізу і відповідної адаптації технології. Результат такого підходу стає очевидним вже в перші декілька років, проте, нерідко тоді, коли виправляти помилки вже занадто пізно або економічно недоцільно.
1.5) Вибір технології вирощування. Як правило одну і ту ж культуру можна вирощувати за різними технологіями, що передбачають різні інвестиції та дозволяють отримувати урожай протягом всього року.
Плантація чорної смородини з мульчуванням плівкою забезпечує ефективний контроль бур'янів
Доцільність інвестицій в обране технологічне рішення залежить від цілого ряду факторів, проте основним та визначальним залишається ринок.
Для прикладу можна привести таку відому та поширену культуру як суниця садова. ЇЇ можна вирощувати в грунті і субстраті; з мульчуванням соломою чи плівкою; в полі, плівковій теплиці-тунелі чи в повністю контрольованих умовах закритого грунту; тощо.
І, чомусь, початківців найбільше цікавить саме тепличне виробництво. Аргументів звичайно ж приводиться безліч: низькі виробничі ризики та повністю контрольовані умови вирощування, високі ціни реалізації ягоди у зимові місяці, відсутність інших виробників на ринку, тощо.
Але є певні причини, чому вирощування суниці в опалювальних скляних теплицях в Україні не набуло поширення, а нові проекти зазвичай через один-два сезони переходять на вирощування зелені чи огірків. Насамперед, це вартість підтримування контрольованих умов вирощування (зокрема обігрів теплиці, додаткове освітлення взимку), ємкість ринку (на жаль, пересічний український споживач не завжди собі може дозволити суницю за 100-150 грн/кг) та конкуренцію імпорту з південних країн (Єгипет, Туреччина або Марокко), де собівартість продукції значно нижча за рахунок природно-кліматичних умов.
Тому варто проаналізувати що краще: вирощувати суницю взимку і продавати її за оптовою ціною 60-80 грн/кг при собівартості щонайменше 50 грн/кг, чи вирощувати сезонну продукцію в червні з собівартістю 8 грн/кг та реалізовувати її по 14-18 грн/кг в традиційний сезон її споживання.
Крім цього, вказана собівартість позасезонної тепличної продукції вказана оптимістично – не прогнозоване підвищення вартості енергоносіїв, додаткове мито в 10% на садивний матеріал, субстрати та добриво чи навіть незначні технологічні прорахунки можуть швидко зробити таке виробництво нерентабельним.
2) Контроль якості технологічного процесу та управління ризиками
2.1) Вибір постачальників виробничих ресурсів. Основний виробничий ресурс у ягідному проекті – це садивний матеріал. Всі розуміють важливість використання високоякісних саджанців, проте, враховуючи частку вартості садивного матеріалу в структурі інвестиції, завжди виникає бажання оптимізувати ці витрати.
Насамперед, варто зазначити, що садивний матеріал потрібно розглядати саме як інвестиції, а не поточні витрати. І саме від його якості залежить період використання багаторічної ягідної плантації (тобто кількість сезонів збору продукції), а, отже, і загальний фінансовий результат проекту.
У вартості садивного матеріалу усіх нових сортів включається ліцензійний платіж (Роялті) у розмірі орієнтовно від 5 до 15% від вартості саджанця. Розсадник сплачує Роялті власнику сорту, який зазвичай використовує ці кошти для подальшої селекційної роботи по створенню нових сортів.
Нове досягнення Британської селекції - ранній сорт суниці Вайбрант® (Vibrant®)
На жаль, в Україні поки що відсутня повага до прав інтелектуальної власності на сорти рослин і, досить часто, оптимізація вартості садивного матеріалу здійснюється саме за рахунок ліцензійного платежу, що призначений селекціонеру. Сьогодні сотні зареєстрованих та незареєстрованих українських розсадників пропонують саджанці захищених сортів не маючи на це відповідних ліцензій, а у мережі Інтернет можна зустріти безліч пропозицій садивного матеріалу малини чи суниці, що заготовлюються на старих плодоносних плантаціях у Польщі, та завозяться в Україну взагалі без належного контролю їх фітосанітарного стану.
Ліцензований садивний матеріал від сертифікованого розсадника, як правило, коштує не набагато дорожче (а, інколи трапляється, що навіть дешевше контрафактного матеріалу), проте гарантує сортову чистоту, належну репродукцію та відсутність небезпечних хвороб та шкідників.
Можна привести досить багато прикладів проблемних насаджень ягідних культур, що пов’язані з використанням неякісного садивного матеріалу. Така проблема трапляється як у невеликих фермерських господарствах, що амбіційно планують площі поза межами реальних бюджетів, так і у великих виробничих проектах, де за вибір постачальника відповідають не достатньо компетентні співробітники.
2.2) Якість проведення технологічних операцій. Часто саме якість проведення технологічних операцій є одним з головних факторів, що обмежують продуктивність насадження. Причин може бути декілька – починаючи від недостатнього досвіду чи банальної неуважності агронома і закінчуючи недостатньою кількістю працівників для проведення термінових технологічних операцій.
Технологічні помилки значною мірою можна обмежити залученням стороннього консультанта з відповідним досвідом. Такий консультант має не лише допомагати власному спеціалісту підприємства уникнути найбільш типових помилок та, з часом, набути достатнього досвіду для самостійної роботи, але й надавати незалежну інформацію безпосередньо керівництву чи власнику бізнесу.
Найбільш типові помилки - пов’язані з якістю висаджування рослин. На жаль, такі помилки є досить критичними – неналежна увага до зберігання садивного матеріалу чи безпосередньо якості висаджування часто призводить до значних втрат.
Також нерідко виникають проблеми з використанням гербіцидів та засобів захисту. Щороку ми отримуємо десятки запитів з фото та проханням визначити «захворювання», яке в дійсності є гербіцидним пошкодженням чи опіком внаслідок обприскування проведеного в сонячні години. Звичайно ж, зрозуміле бажання виробника скоротити витрати на ручну прополку, але на жаль питання гербіцидів на ягідних культурах досить складне, а безпечне та ефективне їх використання залежить від ряду умов: ґрунтових факторів, фази розвитку рослини та бур’янів, погодних умов та реакції того чи іншого сорту, тощо. Тому навіть досвідченим виробникам варто провести тестове внесення планованої концентрації препаратів на невеликій ділянці та зачекати декілька днів перед обробкою всієї плантації.
Збір продукції. Більшість ягідних культур для реалізації на ринку свіжої продукції збираються вручну, саме збір вважається найскладнішим в організаційному плані процесом.
Не секрет, що внаслідок залучення недостатньої кількості сезонних працівників, саме збір продукції часто стає обмежуючим фактором продуктивності плантації.
Збір малини в Англії. Ягода, що зібрана в стадії технічної зрілості може зберігатись 8-10 днів
При зборі потрібно контролювати не лише якість зібраної продукції, але й стан насадження. Адже залишена в полі ягода швидко перезріває та починає гнити, створюючи джерело інфекції для рослин та плодів поряд. Саме тому в деяких країнах збирачів закріпляють за певним сектором поля чи рядами і прив’язують додаткові преміальні виплати працівнику до урожайності з ділянки, на якій він працював.
2.3) Управління виробничими ризиками. Сільське господарство завжди пов’язане з ризиками, проте більшість таких ризиків можна контролювати та значною мірою обмежувати. Інструменти такого контролю не завжди передбачають необхідність додаткових інвестицій, досить часто достатньо просто звернути увагу на важливі моменти ще при плануванні проекту. Наприклад, у минулому сезоні виробники суниці втратили значну частину урожаю внаслідок пошкодження рослин весняними заморозками в період цвітіння. Проте ті, хто захистив ранні сорти агроволокном – зберегли урожай (адже заморозки прогнозувались за декілька днів). Також, практично не постраждали площі середньо- та пізньостиглий сортів, які ще не почали масово цвісти, тому втрати виробників центральних та північних регіонів країни, що мали у структурі порівняно невелику частку ранньостиглих сортів, були відносно незначні.
Важлива складова успішного вирощування ягідних культур – інтегрована система захисту, що передбачає ретельний моніторинг і прогнозування розвитку захворювань та поширення шкідників, а також поєднання застосування біологічних та хімічних засобів захисту з агротехнічними прийомами. Навіть з допомогою простої погодної станції можна спрогнозувати появу суничного чи малинового довгоносика і вчасно обробити насадження інсектицидом, або ж передбачити погіршення погоди та заздалегідь використати захисний фунгіцид замість дорогого системного препарату, потреба в якому з’явиться при поширенні патогенна.
Деякі технологічні рішення по зменшенню виробничих ризиків є досить дорогими – наприклад каркасне плівкове укриття (неопалювальні плівкові теплиці тунельного типу), але приклад минулого сезону продемонстрував їх економічну доцільність. Виробники, що вирощували суницю та малину під плівковим укриттям - уникнули пошкодження ранньовесняними заморозками і захистили ягоду від тривалої дощової погоди в період дозрівання урожаю та отримали урожай на 50-80% вище, ніж з таких же сортів, що вирощувались в умовах відкритого ґрунту.
3) Маркетинг та збут продукції
3.1) Ємкість та еластичність попиту. Досить багато виробників цікавляться вирощуванням нових малопоширених ягідних культур, або ж традиційних культур по технологіях, що дозволяють постачання продукції в розширеному сезоні. Проте, окрім вирішення технологічних проблем, їх, як правило, чекають проблеми з продажем.
Адже змінити патерн споживання тієї чи іншої продукції не так просто: українці звикли купувати суницю в червні, а малину – протягом липня. Зазвичай ранню продукцію можна продати за преміальною ціною, також наприкінці типового сезону споживання ціна на ягоду дещо підвищується, але об’єм ринку на позасезонну суницю (з липня по жовтень) чи малину (з серпня по жовтень) поки що незначний. Висока ціна в цей час вводить виробника в оману: вона пояснюється не підвищеним попитом і готовністю споживача платити більше, а навпаки – низькими об’ємами реалізації і високими накладними витратами на дистрибуцію.
Збільшення пропозиції в цей період призводить до різкого обвалу цін, і досвід інших країн, наприклад, Німеччини чи Великобританії показує, що збільшення споживання продукції в нетиповий період потребує значних зусиль та займає десятиліття.
Що ж стосується звичних ягідних культур в традиційний період їх споживання – потенціал ринку помітно і без складних маркетингових досліджень. А рівень конкуренції можна легко оцінити за якістю продукції, яка пропонується споживачам на полицях українських супермаркетів.
Крім того варто звернути увагу на значну еластичність попиту - можливість збільшення об’єму ринку при зменшенні ціни (чи покращенні якості продукції). За даними офіційної статистики, лише 2-3% малини та 10-12% суниці в Україні вирощуються сільськогосподарськими підприємствами, і, при збільшенні постачання якісної та безпечної продукції професійними виробниками, все більше споживачів відмовлятиметься від вирощування власної ягоди.
3.2) Канали реалізації продукції. На сьогодні, кращі українські виробники вже досягнули урожайності суниці, малини чи смородини, яку отримують виробники Західної Європи. Але, на жаль, те ж саме неможна стверджувати у відношенні післязбиральної доробки та реалізації продукції.
Лише окремі виробники працюють з організованим ритейлом, більшість все ще надає перевагу реалізації з поля посередникам-оптовикам, які беруть на себе забезпечення логістики та дистрибуції.
Дійсно, умови співпраці з посередниками на сьогодні значно кращі – вони не вимагають сертифікації, перевірки продукції на залишки засобів захисту чи нітрати, підготовки пакету документів, часто забезпечують власну тару і пропонують зручну форму розрахунку. Але, в той же час, такий канал реалізації пов'язаний з рядом специфічних ризиків. Тому, навіть якщо на сьогодні співпраця з мережами супермаркетів потребує додаткових зусиль, вона забезпечить додаткову надійність і прогнозованість.
Експерт з вирощування ягідних культур
Босий Олег Володимирович
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
- Біологічні особливості культури
- Характеристика сортів суниці
- Вибір ділянки та аналіз грунту
- Внесення меліорантів та добрив
- Підготовка грунту та висадка розсади
- Догляд за плантацією на протязі сезону
- Захист від шкідників та хвороб
READMORE
- Біологічні особливості культури
- Вибір місця та підготовка грунту
- Висаджування саджанців малини
- Особливості технологій вирощування
- Економічна ефективність вирощування
READMORE
- Загальна інформація про культуру
- Морфологічні та біологічні особливості
- Технологія вирощування ожини
- Захист від шкідників і хвороб
READMORE
- Біологічні особливості культури
- Посадковий матеріал чорниці (лохини)
- Характеристика сортів чониці (лохини)
READMORE
- Біологічні особливості культури
- Вибір ділянки та підготовка грунту
- Захист від весняних заморозків
Чорна смородина:
- Особливості чорної смородини
- Розмноження чорної смородини
Червона та біла смородина:
- Сорти червоної і білої смородини
Золотиста смородина:
- Особливості золотистої смородини
READMORE
- Біологічні особливості агрусу
- Фізіологічні (неінфекційні) розлади агрусу
- Обробіток та догляд за агрусом
READMORE
