Збудниками фітофторної кореневої гнилі можуть бути декілька споріднених видів грунтових грибків, що належать до роду Phytophthora. На сьогоднішній день гриби Phytophthora megasperma, Phytophthora cryptogea, Phytophthora citriocola, Phytophthora cactorum, і як мінімум ще два невідомих види гриба Phytophthora були виявлені при даному захворюванні. Хвороба може виникати на червоній і чорній малині, а також ожині. Найчастіше захворювання зустрічається на червоній малині. Фітофторна коренева гниль може бути надзвичайно небезпечним захворюванням на сприйнятливих сортах, та при сприятливих для його розвитку умовах навколишнього середовища. Інфіковані рослини стають слабкими, чахлими і особливо сприйнятливими до зимового травмування. Сильно інфіковані рослини зазвичай занепадають і гинуть.
Симптоми захворювання
Захворювання найчастіше пов'язане з важкими грунтами або ділянками поля з поганим дренажем грунту (нижні кінці рядків, заглиблені низинні ділянки поля, тощо). Встановлено, що більшість рослин які ростуть на погано дренованих перезволожених низинних ділянках є сприйнятливими до фітофторної кореневої гнилі. Симптомами захворювання можуть бути відсутність сили росту рослини, її в'янення, тощо. Іноді, здорові пагони можуть раптово занепадати і в'янути в кінці весни або влітку. При цьому може спостерігатися пожовтіння або почервоніння їх листя, також воно може почати засихати по краях. При подальшому розвитку хвороби, постраждалі пагони в'януть і гинуть. Заражені рослини на ділянці часто згруповані разом, а захворювання може надалі поширюватися насадженням, якщо умови для розвитку хвороби будуть залишатися сприятливими.
Так як, в'янення і занепад рослин може бути викликаний іншими факторами (зимове травмування, хвороби пагонів, тощо), для діагностування хвороби необхідно оглянути (дослідити) кореневу систему заражених рослин. Для цього необхідно викопати рослини з ознаками захворювання і зішкребти епідерміс (зовнішню поверхню) на основному корінні і кореневій шийкці. В здорової рослини, тканина під епідермісом повинна бути білою, а на рослинах інфікованих фітофторною кореневою гниллю, тканина буде мати характерне цегляно-червоне забарвлення (з часом, коли тканина загниє забарвлення стає темно-коричневим). Іноді можна побачити чітку межу між інфікованою і здоровою тканиною, особливо на підземній частині кореневої шийки.
В багатьох насадженнях, рослинам які засихають і гинуть через те, що вони в минулому були вражені фітофторною кореневою гниллю помилково ставиться діагноз зимового травмування. Одне з основних відмінностей у розпізнаванні кореневої гнилі і зимового травмування - це те, що рослини, заражені фітофторною кореневою гниллю продовжуючи чахнути і засихати, не будуть утворювати нових здорових пагонів, в той час як рослини, що зазнали зимового пошкождення, як правило, утворюють нові здорові пагони.
Розвиток хвороби
Гриби зберігаються, в основному, у вигляді міцелію в інфікованому корінні або перебувають в грунті у вигляді неактивних спор. В вологому грунті репродуктивні структури (спорангії) утворюються в інфікованих тканинах рослин або проростають неактивні спори (ооспори) в грунті. У кожній з цих структур утворюється певна кількість окремих спор (зооспори). Ці зооспори потрапляють у грунт в періоди, коли він насичений водою. Зооспори мають "хвостики", які дозволяють їм плавати через заповнені водою пори грунту для досягнення нових частин рослин. Потрапляючи на коріння або стебла рослин, зооспори починають інфекційний процес. Якщо вода залишається стояти в кореневій зоні, як правило, у рослин спостерігається нестача кисню, в результаті рослина починає втрачати здатність протистояти спорам гриба в уражених місцях, інфекція прогресує і переходить у важкі форми захворювання.
Кожне нове інфекування стає потенційним джерелом додаткових неактивних спор і зооспор, що сприяє розвитку епідемії хвороби, і є особливо небезпечним на ділянках з багаторазовими тривалими періодами застою води. Хоча достеменно не відомі оптимальні періоди для розвитку інфекції, цілком ймовірно, що весна і осінь є особливо сприятливими періодами для розвитку захворювання. Варто мати на увазі, що при сприятливій вологості грунту зараження може відбутися протягом всього вегетаційного сезону.
Контроль
На жаль, немає одного простого способу контролю даного захворювання. Проте, існує перелік заходів, виконання яких дозволить виробникам уникнути або звести до мінімуму втрати від даного захворювання. Так як, жоден з окремо взятих методів не є достатньо ефективним, найкращим способом контролю захворювання є розробка комплексної програми, яка включала б всі можливі методи боротьби з захворюванням в рамках комплексного підходу.
Для контролю захворювання фітофторної кореневої гнилі малини необхідно дотримуватися наступних порад:
1. Використання безвірусного, високо оздоровленого посадкового матеріалу. Необхідно уникнути потрапляння грибів Phytophthora при посадці на незаражену ділянку, особливо якщо раніше на ній не вирощувалися фруктово-ягідні культури. Непрямі дані свідчать про те, що найбільш ймовірним способом потрапляння патогена на нові ділянки є використання зараженого посадковаго матеріалу. На щастя, сьогодні можна придбати посадковий матеріал різних комерційних сортів малини, які були вирощені в спеціалізованих лабораторіях (in vitro) і теплицях, не вступаючи в контакт з грунтом. Використання таких рослин мінімізує ризик потрапляння грибів Phytophthora на ділянку. Щоб звести до мінімуму ризик використання зараженого посадкового матеріалу, необхідно використовувати тільки ті саджанці, що надходять безпосередньо з лабораторії або теплиці розсадника і не були попередньо висаджені на полях розсадника перед продажем.
2. Дренаж. Необхідно виконувати всі можливі заходи для покращення дренажу (відведення води) грунту навколо рослин для зменшення частоти і важкості захворювання рослин фітофторною кореневою гниллю. Для цього необхідно правильно обрати місце під майбутнє насадження та конфігурацію ділянки. Для покращення дренажу кореневої зони, рослини можна вирощувати на гребенях. Вирощування на гребенях дозволяє істотно покращити контроль захворюваності фітофторної кореневої гнилі малини.
3. Використання стійких сортів. Один з кращих методів контролю будь-якого захворювання є використання резистентних (стійких) або толерантних сортів і відмова від надміру сприйнятливих сортів. Фітофторна коренева гниль є найбільш серйозним захворюванням червоної малини. Жоден з сортів червоної малини не володіє відмінною резистентністю до хвороби, проте існують відносно стійкі (толерантні) сорти.
4. Використання фунгіцидів. Фітофторна коренева гниль малини частково може контролюватися за допомогою використання грунтового фунгіциду Ридоміл Голд. Незважаючи на ефективність препарату при контролі фітофторної кореневої гнилі, слід пам'ятати, що це всього лише додатковий інструмент контролю захворювання. Найкращий результат може бути отриманий тільки за умови виконання всіх вищеперерахованих методів і способів контролю захворювання.
- Біологічні особливості культури
- Характеристика сортів суниці
- Вибір ділянки та аналіз грунту
- Внесення меліорантів та добрив
- Підготовка грунту та висадка розсади
- Догляд за плантацією на протязі сезону
- Захист від шкідників та хвороб
READMORE- Біологічні особливості культури
- Вибір місця та підготовка грунту
- Висаджування саджанців малини
- Особливості технологій вирощування
- Економічна ефективність вирощування
READMORE- Загальна інформація про культуру
- Морфологічні та біологічні особливості
- Технологія вирощування ожини
- Захист від шкідників і хвороб
READMORE- Біологічні особливості культури
- Посадковий матеріал чорниці (лохини)
- Характеристика сортів чониці (лохини)
READMORE- Біологічні особливості культури
- Вибір ділянки та підготовка грунту
- Захист від весняних заморозків
Чорна смородина:
- Особливості чорної смородини
- Розмноження чорної смородини
Червона та біла смородина:
- Сорти червоної і білої смородини
Золотиста смородина:
- Особливості золотистої смородини
READMORE- Біологічні особливості агрусу
- Фізіологічні (неінфекційні) розлади агрусу
- Обробіток та догляд за агрусом
READMORE