Родючість грунту

Правильна стратегія покращення родючості грунту та застосування добрив базується на проведенні грунтових аналізів. Такі аналізи повинні виконуватись у сертифікованих агрохімічних лабораторіях науково-дослідних та інших спеціалізованих установ (наприклад, Інституту садівництва, м. Київ). Стандартний аналіз грунту включає визначення кислотного індексу (pH), вміст: гумусу, азоту (N), фосфору (P) і калію (K). Додатково можна визначити вміст найбільш важливих мікроелементів, таких як магній (Mg), бор (B), залізо (Fe), цинк (Zn) і марганець (Ma).
Смородина і порічки (менше-агрус) є чутливими до наявності в ґрунті солей. Вміст солей у ґрунті в межах 0,2 % є токсичним. Кількість хлоридів не повинна перевищувати 0,06%, сульфатів – 0,19%.
Тому застосування великих доз свіжого (не перепрівшого) навозу безпосередньо перед садінням може спричинити пошкодження кореневої системи молодих рослин. Кращі строки для внесення таких добрив – осінь (якщо посадка запланована на весну наступного року); у випадку осінньої посадки навоз слід внести навесні поточного року. Органічні та більшість мінеральних добрив слід заробити в грунт відразу після їх внесення. Фосфорні, магнієві та кальцієві міндобрива потрібно вносити перед основним обробітком грунту; азотні та калійні можна застосовувати протягом вегетаційного періоду.

Органічні добрива

Смородина, порічки та агрус добре відкликаються на внесення органічних добрив, які покращують структуру грунту, стимулюють грунтову мікрофлору та підвищують вміст гумусу. Грунт з вищим вмістом гумусу краще накопичує вологу та досить довго її утримує.
Кращим органічним добривом є напівперепрівший коров’як. Підходять також курячий чи свинячий послід, але також не у свіжому вигляді (!), бажано компостовані з соломою.
Передпосадкове внесення 150-200 т/га коров’яку забезпечує потребу смородини та порічок в органічних добривах на наступні 3-4 роки.

pH

рH є мірою кислотності грунту і вказує на рівень кальцію (Ca) в грунті. Грунт вважається нейтральним, коли значення рН дорівнює 7; pH нижче 7 – грунт кислий, вище 7 - лужний. Оптимальний рівень кислотності ґрунту для смородини та порічок знаходиться у межах рН 5,5-6,5. При рН нижче 5.0 окремі елементи живлення (K, Mg) стають недоступними для рослин. Підвищити рівень рН на кислих грунтах можна періодичним внесенням вапна чи крейди. Дешевим та доступним є також Дефекат (CaO), який є відходом при переробці цукрових буряків.
Меліоранти (вапно, крейда, дефекат і т.п.) слід вносити восени або рано навесні за півроку до садіння з наступним їх заорюванням. Норма внесення вапна залежить не лише від реакції ґрунтового розчину, але й від механічного складу ґрунту.

Нейтралізація ґрунтової кислотності

При нейтралізації ґрунтової кислотності підсилюється діяльність корисних мікроорганізмів, поліпшується засвоєння рослинами елементів живлення (кальцію, магнію, фосфору, молібдену), покращується водно-повітряний режим ґрунту.
Повторне внесення вапна можна повторити через 6-8 років.

Мінеральні добрива

Загальні рекомендації. Добрива вносять тільки в очищений від бур'янів ґрунт. На молодих плантаціях їх вносять вздовж рядів у смуги завширшки 0,7–1 м, які в наступні роки розширюють до 1,5 м. У плодоносних насадженнях удобрюють всю площу. При достатньому передпосадковому удобренні ґрунту добрива починають вносити на третій-четвертий рік після садіння. У наступні роки насадження підживлюють. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов добрива вносять щороку або через рік.
У перші два роки після садіння, при відростанні пагонів до 8-12 см, проводять підживлення рослин азотними добривами з розрахунку 60 кг/га діючої речовини. На третій-четвертий роки, навесні (квітень), для підсилення росту і розвитку пагонів вносять повне мінеральне добриво – по 60-120 кг діючої речовини NPK. Добрива розсівають вздовж рядків і заробляють в ґрунт на глибину 10-12 см. У насадженнях на малогумусному середньосуглинковому чорноземі бажане щорічне внесення мінеральних добрив (суперфосфат, аміачна селітра і калімагнезія).
У будь-якому випадку точні дози внесення міндобрив повинні визначатися на основі аналізу грунту.
Фосфорно-калійні добрива вносять під зяблеву оранку, а азотні – навесні під культивацію. Якщо восени добрива не вносили, то їх застосовують навесні.
Підживлення в період формування зав'язі проводять добривами в таких дозах: аміачна селітра – 100 кг/га, суперфосфат – 200 кг/га і калімагнезія – 150 кг/га.
Для підвищення врожайності смородини, порічок та агрусу, поліпшення смакових якостей та підвищення технологічних властивостей ягід у період цвітіння та формування зав'язі проводять позакореневе підживлення мікроелементами. Для цього в 1000 л води розчиняють 100–200 г мідного купоросу, 200–250 г борної кислоти, 200–300 г молібденово-кислого амонію і обробляють 1–1,5 га насаджень, використовуючи вентиляторні чи штангові обприскувачі.
Фосфор. Фосфор один з важливих елементів, що приймає участь у побудові рослинних білків - протеїнів. Зокрема, цей елемент є важливим для формування кореневої системи. Фосфор - досить повільно діючий та малорухливий у грунті елемент. Це означає, що його краще застосовувати перед садінням. Оптимальний рівень фосфору знаходиться у межах 160-240 мг/кг грунту. Якщо за результатами аналізу рівень фосфору нижче 160 мг/кг грунту, слід вносити основну дозу фосфорних добрив. Найбільш поширеними фосфорними добривами є суперфосфат (16% P, 3% N) і амофос (52% P, 12% N). Перегній також містить фосфор. Для щорічного підживлення насаджень можна використовувати комплексне добриво – нітроамофоску (16%N, 16% P, 16%K).
Нестача фосфору проявляється на рослинах ослабленням росту з появою дрібних, темно-зелених листків, іноді з багрянцем. Плоди зупиняються в рості і залишаються дрібними.
Калій. Калій - досить рухливий і дуже важливий елемент транспортної системи рослин, який також приймає участь у формування квіток і плодів. Нестача калію проявляється через дрібнолистість і малу кількість нових галужень. Краї листків жовтіють і засихають. Процес відмирання починається на старих листках. Сильна нестача калію приводить до осипання листків.
Достатній вміст калію у грунті - 120-180 мг/кг. Якщо за результатами грунтового аналізу цей рівень нижчий, вносять основну дозу калійних добрив. До останніх відноситься калімагнезія (25% K, 15 % Mg) чи калійна селітра (32% K, 14% N).
Азот. Азот є вирішальним елементом для росту рослин. Він є важливою складовою хлорофілу – субстанції, що надає рослинам зеленого кольору. Азот є дуже рухливим елементом, який може легко зникнути з грунту, і тому вміст його необхідно постійно поновлювати для забезпечення нормального росту рослин. Вносять азот протягом вегетаційного періоду, коли рослини ростуть найбільш активно. Нестача азоту проявляється у появі світло-зеленого і жовтого забарвлення листків, особливо на верхівці рослини та на кінцях гілок. Плоди і листки залишаються дрібними. Ознака сильної нестачі-червоне забарвлення черешків. Передозування азоту також шкідливе і проявляється у посиленні вегетативного росту, рослини стають сприйнятливі до хвороб та шкідників. Джерелом азоту є аміачна селітра (34,4 % N), карбамід (сечовина) (46%) і нітроамофоска (16% N, 16% P, 16% K).
Рекомендується внесення річної дози азоту у декілька прийомів – рівними частинами перед посадкою (у складі нітроамофоски) та двічі протягом вегетаційного періоду залежно від стану рослин та погодних умов. Після сильних дощів багато азоту вимивається з грунту. В такому випадку слід внести додаткову дозу азоту. Також рекомендується стимулювати підживленням рослини, що знаходяться у стресовому стані (наприклад після застосування гербіцидів).
Магній. Магній - важливий елемент для стимулювання продуктивності листового апарату. Нестача магнію проявляється у появі бурих п’ятен між листовими жилками, особливо на старих листках. Згодом листки буріють повністю і відмирають.
Магній вносять при передпосадковому обробітку грунту разом з внесенням основних добрив. Холодна весна та низький рівень рН (<5.0) знижують доступність наявного у грунті магнію для рослин. У такому випадку проводять позакореневе підживлення шляхом обприскування 2% -ним розчином сульфату магнію.

Підготовка грунту

Підготовка грунту є ключовим фактором, що забезпечує подальше успішне вирощування будь-яких культур.
Після збирання зернових або скошування багаторічних трав проводять лущення стерні на глибину 6-8 см. При засміченні поля пирієм та іншими багаторічними бур’янами (особливо якщо ділянка не використовувалась протягом декількох років) глибину лущення збільшують до 10-12 см. Надалі, по мірі відростання бур’янів, поле дискують або обробляють гербіцидами (напр. Раундап або аналоги).
Восени проводять зяблеву оранку на глибину 25-30 см. Перед оранкою на поверхню ділянки вносять рівномірно органічні, мінеральні добрива і, в разі низького рівня рН, хімічні меліоранти (дефекат, вапно, гіпс), дотримуючись відповідних вимог безпеки.
Для найбільш ефективного використання наданих добрив їх слід вносити смугами шириною 1-1,5 м по лініях майбутніх рядів. У такому випадку враховують переміщення згаданих смуг в сторону при заорюванні, передбачають висадку рослин посередині удобреної смуги. Навесні, при підсиханні ґрунту (посірілі гребні), проводять закриття вологи.
Розбивку площі здійснюють залежно від її розмірів. На значних площах – механізовано, на невеликих (до 2-3 га) – за допомогою дроту та кілків. По мірі появи бур’янів проводять культивацію на 8-10 см з наступним поступовим зменшенням глибини обробітку до 5-6 см.

 

Олександр Ярещенко
Інститут садівництва НААН
"Рекомендації по вирощуванню смородини чорної, порічок та агрусу"

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Травень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
29 30 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних