Огляд виробництва суниці садової в Україні

Традиційно переважна частина продукції ягідних культур в Україні вироблялась господарствами населення, тобто на присадибних та дачних ділянках. Так, за даними Державної служби статистики України, у 2011 р. загальне виробництво продукції ягідних культур склало 119.5 тис. т., проте лише 6.3 % (або 7.5 тис. т.) було вирощено сільськогосподарськими підприємствами. В той же час, задекларована площа під ягідними культурами в сільськогосподарських підприємствах становила 4.9 тис. га, що складає біля 23% від загальної площі ягідних у всіх категорій виробників (21.6 тис. га).

Цифри, що наведені вище, вказують на надзвичайно низьку ефективність комерційного виробництва ягід. Чи дійсно професійні виробники, що вирощують ягідні культури на значно більших площах, використовують спеціалізовану техніку, застосовують належну систему захисту та удобрення та закладають нові плантації високоякісним сертифікованим посадковим матеріалом (часто іноземного походження), в результаті отримують значно нижчу урожайність, ніж садівники-любителі?

На протязі останніх років спостерігається стійка динаміка збільшення частки комерційного виробництва ягідних культур. Насамперед це пов’язано з інтродукцією нових сортів іноземної селекції, що характеризуються покращеними характеристиками зокрема у відношенні транспортабельності та лежкості. Другий чинник – швидкий розвиток торгівельних мереж, що завдяки «холодному ланцюгу» постачання можуть забезпечити швидку доставку ягідної продукції з поля на полицю з мінімальними втратами якості. Розвиток надійного додаткового каналу збуту продукції стимулює виробників до закладання нових площ та розширення існуючих. На третьому місці знаходиться не менш важливий чинник – висока рентабельність вирощування ягідних культур при відносно невеликих площах вирощування. В основному ягідні культури для реалізації на ринку свіжої продукції збираються вручну, тому основним фактором, що обмежує обсяги виробництва являється доступність значних трудових ресурсів у відносно короткий період часу. Дефіцит сезонних працівників та складність організації процесу збору продукції на великих площах суттєво знижують ефективність виробництва що, в результаті, призводить до збільшення собівартості продукції. Саме тому конкурентну перевагу у виробництві ягідних культур мають малі та середні підприємства.

         Всі ягідні культури умовно можна розділити на декілька груп:

-          суниця садова (звичайні, або червневі та ремонтантні сорти);

-          малина (звичайна та ремонтантна);

-          чорна смородина;

-          чорниця щиткова (інша назва - чорниця високоросла або американська);

-          нішеві ягідні культури (аґрус, біла та червона смородина, ожина, жимолость);

-          ягідні культури для технічної переробки (аронія, або чорноплідна горобина та бузина).

В даній публікації пропонуємо детально розглянути перспективи комерційного виробництва найбільш поширеної в Україні ягідної культури – суниці садової.

Суниця садова є основною ягідною культурою в Україні. Станом на 2011 р. за даними Державної служби статистики загальна площа під цією культурою становила близько 8700 га, а валовий збір склав 55 960 т. Сільськогосподарські підприємства вирощують 1100 га суниці (що становить лише 13.8% від загальної площі) і забезпечують біля 5 000 т валового збору. 

 Графік 1. 


В основному суниця садова вирощується в центральних та західних регіонах України, а також на півдні. Лідерами в комерційному виробництву суниці є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Львівська, Закарпатська, Одеська, Херсонська області та АР Крим. Південні регіони реалізовують продукцію виключно на свіжий ринок, а центральних та західних регіонах значна частина вирощеної ягоди використовується переробними підприємствами (в основному для заморожування, приготування фруктових наповнювачів та пюре).

Карта 1.

Географія комерційного виробництва суниці садової в Україні (станом на 2012 р.)


Суниця вирощується господарствами населення в основному у Житомиській, Київській та Донецькій області. Що цікаво, господарства населення у кожному з перерахованих регіонів, вирощують суниці більше, ніж всі комерційні виробники України разом. 

Карта 2.

Географія виробництва суниці садової усіма категоріями господарств України (станом на 2012 р.)


 

 В основному суниця в Україні вирощується за екстенсивними технологіями, що передбачають посадку нових плантацій саджанцями нижчого класу і збір першого урожаю на наступний рік. Така плантація може закладатись на грунті (з подальшим мульчуванням соломою) чи гребенях (вкритих мульчувальною плівкою). В першому випадку плантація використовується на протязі 3-4 років (для збору 2-3 урожаїв), у другому – зазвичай 3 роки (збір 2-х урожаїв). 

Вирощування суниці на гребенях з мульчувальною плівкою більш поширене в південних регіонах України. Серед переваг даної технології варто назвати зниження непродуктивних втрат вологи, ефективна боротьба з бур’янами (що є досить актуальним з огляду відсутності дозволених до використання гербіцидів), та підвищення продуктивності працівників при зборі продукції (в середньому на 20-25%).

Проте в порівнянні з традиційною технологією вирощування без гребенів з мульчуванням соломою, плантації суниці на плівці мають вищий ризик пошкодження рослин низькими температурами взимку та пошкодження цвіту ранньовесняними заморозками (рослини на чорній плівці розвиваються на 1-2 тижні раніше). Враховуючи можливість більш тривалого використання плантації, технології вирощування без мульчувальної плівки дозволяють отримати нижчу собівартість, тому є більш поширеними в центральних та західних регіонах України, де значна частина продукції постачається на переробні підприємства.

Інтенсивні технології вирощування звичайної суниці, що передбачають збір продукції в рік посадки наразі використовуються досить обмежено. Насамперед це пов’язано з високою вартістю посадкового матеріалу (зазвичай імпортованого), що є ключовим елементом успіху при таких технологіях.

Технології вирощування ремонтантної суниці передбачають однорічне використання плантації – висаджування здійснюється рано навесні (на заздалегідь підготовлені гребені вкриті мульчувальної плівки чи у субстрат), а урожай збирається на протязі липня – жовтня. Деякі виробники залишають плантацію для подальшого плодоношення в наступному сезоні, проте виснажені рослини погано зимують, і якість продукції на другий рік плодоношення суттєво знижується. Загальна площа вирощування ремонтантної суниці на Україні не перевищує 50 га. За виключенням декількох великих проектів (найбільший – 10 га), виробники вирощують ремонтантну суницю в основному на невеликих площах для розширення асортименту та сезону. 

Станом на початок 2013 р. в Державному реєстрі сортів рослин придатних для поширення в Україні знаходиться 42 сорти суниці як вітчизняної, так і зарубіжної селекції.

Найбільш поширені у комерційному виробництві сорти суниці:

ранні – Хоней (США) та Клері (Італія);

середньостиглі – Елсанта (Нідерланди), Мармолада, Ароза та Антеа (Італія), Полка (Нідерланди);

середньопізні та пізні – Симфонія та Флоренс (Великобританія), Зенга Зенгана (Німеччина), Галя Чів (Італія).

ремонтантні – Альбіон, Портола та Сан-Андреас (США), Еверест, Еві 2 та Фламенко (Великобританія).

В даний час проходять виробниче тестування перспективні нові сорти:

ранні – Крістін та Вайбрант (Великобританія), Алба (Італія);

середньостиглі – Елеганс та Еліс (Великобританія), Жолі, Сирія, Азія (Італія), Соната (Нідерланди);

середньопізні та пізні – Ямаска (Канада), Джудібел (Великобританія), Мальвіна (Німеччина).

ремонтантні сорти – Валор (США), Капрі (Італія).

В основному в якості посадкового матеріалу виробники використовують заморожені саджанці (фріго-розсаду). Такий тип посадкового матеріалу більш технологічний, ніж свіжовикопана розсада – висаджування можна здійснювати практично на протязі всього сезону, з кінця березня по серпень, фріго-розсаду можна тривалий час зберігати в холодильнику (при температурі -1,8 С) та транспортувати на значні відстані. Так, весь без виключення посадковий матеріал іноземного походження завозиться в Україну у вигляді фріго-саджанців.

Деякі розсадники пропонують касетні саджанці суниці, проте такий тип посадкового матеріалу має відносно обмежене поширення – касетну розсаду вирощують з кінця червня і висаджують з червня до початку серпня (при більш пізніх термінах висадки виробник отримає нижчий урожай у наступному сезоні). Касетні саджанці складніше транспортувати, їх вартість вища, ніж вартість фріго-розсади (навіть у порівнянні з фріго-матеріалом іноземного походження) і, досить часто, репродукція касетних саджанців, що вирощуються в Україні не відповідає задекларованій. Касетні саджанці практично всіх сучасних іноземних сортів (що, як правило, захищені авторськими правами) вирощуються в Україні нелегально. Тому розсадники не мають доступу до оздоровленого маточного матеріалу високих репродукцій і для розмноження саджанців використовують вуса навіть з плодоносних плантацій. Як результат, виробники, що придбали такі саджанці, не отримують повного потенціалу продуктивності сорту.  

Станом на 2011 р. задекларовані обсяги вирощування розсади суниці українськими розсадниками становили біля 16 млн. саджанців, додатково 10-12 млн. саджанців щороку імпортується (в основному з Італії, Нідерландів та Німеччини).

За нашими даними середня урожайність звичайної суниці в Україні складає 10-14 т/га. При дотриманні технології та використанні оздоровленого посадкового матеріалу сучасних сортів окремі виробники отримують до 20 т/га і навіть більше.  Урожайність ремонтантних сортів значно відрізняється у різних регіонах і у різних виробників та складає від 20 до 40 т/га.

У 2012 р. практично всі виробники отримали дещо нижчий урожай внаслідок підмерзання рослин взимку. У центральних та західних регіонах зниження урожаю становило 10-20%, а в південних – до 50 % (внаслідок відсутності снігового покриву).

Мінімальна ціна реалізації сезонної продукції (червень) на свіжому ринку практично не відрізнялась від минулорічної, проте ціна ранньої суниці (травень) та пізньої (липень) була до 20% нижчою, ніж у попередньому році. Закупівельні ціни переробних підприємств становили від 8 до 12 грн/кг в залежності від якості та стану (з або без плодоніжки).

Графік 2. 

 

Вітчизняні споживачі традиційно звикли бачити суницю у продажу наприкінці травня та на протязі червня. Сучасні технології та ремонтантні сорти дозволяють вирощувати суницю з травня по вересень, а з використанням технологій захищеного грунту (плівкові теплиці) – з квітня по жовтень. Звичайно рання суниця є значно дорожчою в результаті відносно обмеженої пропозиції та так званого «ефекту очікування» сезону. Проте у другій половині літа обсяги споживання різко знижуються – причиною цього є негативне відношення споживача до незвичної продукції, а також конкуренція з боку інших фруктів (а також кавунів та динь). Тому для успішного просування суниці на ринку у другій половині сезону бажано використовувати специфічну маркетингову стратегію, що передбачає інформування споживача (акцентуючи увагу на тому, що продукція вирощена вітчизняним виробником, а не імпортована) та початкове обмеження пропозиції.

Експорт української свіжої суниці у 2012 році збільшився більш ніж на третину в порівнянні з попереднім роком і досяг 184 т, при цьому середня задекларована експортерами ціна становила 2.09 USD/кг. В основному свіжа суниця експортується в країни СНД, зокрема в Росію, Білорусь та Молдову. Варто відмітити, що до 2009 р. експорт суниці з України був практично відсутній.

Графік 3 

Імпорт свіжої суниці на протязі останніх 3-х років залишається відносно стабільним та складає біля 650-680 т на рік. Що цікаво, у 2012 р. основним постачальником свіжої суниці в Україну був Китай (на цю країну припадає біля 85% загальної кількості імпортованої ягоди). Середня задекларована ціна імпортної китайської ягоди склала 1,20 USD/кг.

В основному свіжа суниця імпортується в Україну на протязі квітня-липня, що практично відповідає традиційному періоду споживання цієї продукції населенням. В інший період року об’єми ввезення різко зменшуються, що можна пояснити більш високою ціною на позасезонну ягоду (особливо в зимові місяці) а також обмеженим споживанням суниці населенням через наявність альтернативних фруктів та ягід у другій половині літа та восени.

Графік 4.

                Безперечно вітчизняний ринок суниці садової ще далекий від насичення. Дефіцит якісної свіжої ягоди щороку відчувається як на ринку свіжої продукції, так і з сторони переробної промисловості. Через специфіку даної продукції (низька транспортабельність та відносно короткий період зберігання) український ринок досить добре захищений від конкуренції з боку імпортованої ягоди (крім високих витрат на доставку свіжої суниці імпортери додатково сплачують 17% мита та 20% ПДВ). Це створює унікальну можливість як існуючим, так і новим виробникам створити конкурентоздатне ефективне виробництво та зайняти стійку позицію на внутрішньому ринку. Крім цього, при забезпеченні належної якості дана культура має значний експортний потенціал.

               

Олег Босий
Експерт з вирощування ягідних культур
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Квітень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 1 2 3 4 5

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних