ЧЕРВОНА І БІЛА СМОРОДИНА

Червона та біла смородина (порічки) - ягідна та декоративна культура, яка також зустрічається в дикорослому вигляді.

Її ягоди містять цукри, органічні кислоти, мінеральні солі, аскорбінову кислоту, вітамін Р, пектинові і дубильні речовини.

Ягоди порічок можуть споживатися в свіжому вигляді, а також використовуватися для приготування десертних страв: киселів, компотів, мусів, морсів. Широко використовують ягоди порічок в кондитерській промисловості для приготування мармеладу, пастили, желе, варення та джемів. Ягоди смородини також використовуються для виробництва вина, різних настоянок та соків.

Застосовують ягоди червоної смородини також з лікувально-дієтичною метою. Пектинові речовини, які містяться в ягоді порічок, потрапляючи в шлунково-кишковий тракт виконують роль сорбентів кишкових токсинів, а дубильні речовини - володіють в'язкою властивістю, тому сік смородини застосовують при спастичних колітах і ентероколітах. Крім того, пектинові речовини мають здатність зв'язувати і виводити з організму холестерин, тому ягоди смородини показані при атеросклерозі. Застосування їх при геморагічному васкуліті обумовлено високим вмістом вітаміну Р.

Сік смородини застосовують також і для виведення з організму сечокислих солей, так як органічні кислоти, розчеплюючись в організмі, утворюють вугільну кислоту і воду, підлужуючи сечу.

У традиційній медицині ягоди смородини та їх похідні застосовують при застудних захворюваннях як жарознижуючий і потогінний засіб.

Основні особливості. Смородина - багаторічний чагарник. У період плодоношення кущ складається з 12-20 різновікових гілок. Залежно від сортових особливостей кущі можуть бути розлогими або компактними.

Червона та біла смородина краще росте та плодоносить на сонячних ділянках, на слабокислих суглинках з pH 5,5. У тіні або напівтіні, на занадто кислих і ущільнених грунтах, при близькому заляганні грунтових вод смородина росте погано. Тому, якщо глибина залягання грунтових вод 50-60 см, червону і білу смородину садять на невеликих гребенях. Відстань між кущами має бути близько 1,5 м, оскільки вони достатньо великі. Червона та біла смородина добре росте поблизу агрусу незважаючи на те, що у них є спільні шкідники, але не любить сусідства чорної смородини. До всіх інших рослин вона ставиться нормально, насамперед тому, що її коренева система займає проміжне положення по глибині залягання сисних коренів - між деревами, у яких глибина залягання коренів нижче, і тими рослинами, у яких коренева система поверхнева. Тому перед кущами червоної смородини з південної сторони можна розміщувати суницю, овочі та зелень з неглибокою кореневою системою, цибулинні однорічні та багаторічні квіти.

Для білої і червоної смородини, як і для чорної, типовими є ростові і змішані бруньки. Найбільше у куща змішаних (квіткових) бруньок, які мають зачатки ростових пагонів та органів плодоношення. Ростові бруньки менш численні. Вони, як правило, розташовуються в нижній або в самій верхній частині пагона, з яких розвиваються вегетативні пагони (мал. 1). Причому типово ростовими у смородини можна вважати лише прикореневі однорічні пагони, які можуть досягати довжини 100 см і більше.

Рис. 1. Закінчення гілки червоної смородини
а - межа однорічного приросту; б - межа двохрічного приросту.


Змішані пагони мають довжину від 10 до 35 см. Верхівкові і бічні бруньки таких пагонів можуть бути як квітковими, так і ростовими.

Букетні гілочки - короткі утворення до 5-7 см завдовжки, на яких розташовані квіткові бруньки. Верхівкова брунька може бути ростова і дати пагін продовження. Цей тип плодоношення найбільш характерний для червоної смородини.

Найкоротші плодові утворення - кільчатки. При довжині 3-4 см на них формується 2-3 бруньки. Кільчатки плодоносять до 6-8 років.

У червоної і білої смородини листя трипале, більш товсте і шкірясте, ніж у чорної смородини. Листя порічки не має запаху, тому за цією ознакою завжди безпомилково можна відрізнити червону смородину від чорної.
Ягоди мають набагато більшу різноманітність відтінків, ніж у чорної, - білі, рожеві, червоні або темно-червоні.

Для смородини характерне поверхневе розташування кореневої системи. Залежно від грунтово-кліматичних умов і підготовки грунту основна маса всмоктуючих коренів розміщується у верхніх шарах грунту на глибині від 0 до 40 см, хоча іноді може поширюватися і до 60-100 см.

У дорослого плодоносного куща смородини коренева система сильно розвинена і насиченість коренів дуже висока у одиниці об'єму грунту. Скелетні, більш товсті коріння сильно розгалужуються, ростуть спочатку похило, майже горизонтально, а на відстані, приблизно рівній діаметру куща - повертають і ростуть майже вертикально вниз і глибоко йдуть в підгрунтові горизонти (до 1,5 м і більше).

З настанням плодоношення змішані квіткові бруньки червоної смородини утворюють кисть і 1-2 пагони заміщення, на яких знову закладаються квіткові бруньки. На 7-8-му році прикоренева гілка все ще плодоносить, але вже має дуже слабкий річний приріст - до 3-5 см. З сповільненням зростання на відгалуженнях вищих порядків скелетних гілок утворюються багаторічні плодові гілочки (плодушки і кільчатки) з укороченими пагонами заміщення, на яких формуються хоча і численні, але дуже слабкі короткі кисті з дрібними ягодами.

Найврожайнішими є 5 -, 6-річні і навіть 7-річні гілки.

За вмістом вітамінів ягоди червоної смородини поступаються чорній, проте вітаміну С в них більше, ніж в апельсинах, лимонах і суниці садовій. В червоній смородині міститься рідкісна речовина оксикумарин, яка сприяє нормальному рівні згортання крові, що відіграє важливу роль у профілактиці інфарктів.

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Жовтень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
30 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних