Біологічні особливості жимолості

У декоративних видів жимолості (L. caprifolium, L. brownii, L. karelinii, L. periclymenum і т. д.) плоди непридатні для вживання в їжу. Ці рослини характеризуються кучерявою формою куща, рясним цвітінням, за що і використовуються в озелененні садів і парків.
Їстівними плодами відрізняються лише жимолость їстівна (L. edulis Turkz. Ex Freyn), жимолость Турчанінова (L. turczani nowii Pojark), жимолость алтайська (L. altaica Pall), жимолость Палласа (L. pallasii Ledeb), жимолость Регеля ( L. regeliana Boczkar). Ці види знайшли величезне застосування в науковій роботі і з'явилися родоначальниками місцевих сортів.
На цінність плодів жимолості вперше звернули увагу в кінці XVI століття. Вже в 1786 році С.П. Крашенинніков зазначив, що плоди жимолості користуються великим успіхом у місцевого населення Камчатки.
Перший досвід зі створення сортів жимолості відзначений у 1884 році в Нерчинску, коли Т.Д. Маурітц в результаті відборів серед диких видів виділила кущі з великим розміром плодів десертного смаку.
Успішні спроби введення жимолості в культуру були зроблені І.В. Мічуріним в 1909 році. Офіційне визнання жимолості сталося в 1956 році, з тих пір і почалася серйозна селекційна робота.
Рослини жимолості цінуються за невибагливість у догляді за ними, високу адаптивність, ранній термін дозрівання плодів, найбагатших за біохімічним складом.

Особливості культури. У плодах жимолості міститься 12-16% сухих речовин, серед них 5-10% цукрів. Кислотність знаходиться в широких межах: від 1,5 до 4,5%. Серед них зустрічаються яблучна, бурштинова і щавлева. Клас вітамінів включає в себе аскорбінову кислоту (вітамін С), нестача якої викликає швидку втомлювальність, втому і сонливість. Плоди жимолості містять вітаміни групи В - тіамін (В1), рибофлавін (В2), фолієву кислоту (В9), а також залізо, вміст якого в плодах жимолості в 1,5 рази вище ніж у яблуках. Тому вживання плодів жимолості є ефективним способом боротьби з малокрів'ям. Каротин, що міститься в плодах (провітамін А) сприяє поліпшенню імунної системи, а вітамін Р - зміцненню стінок кровоносних судин.
У сучасній медицині жимолость використовують, в першу чергу, для профілактики серцево-судинних, а також шлунково-кишкових захворювань. Крім того, її використовують для лікування малярії.
У природі жимолость - це прямостоячий густогілковий чагарник. Висота рослин може становити від 1,2 до 2,5 м. Скелетні гілки з міцною деревиною. У кущі їх може бути від 10 до 15. Кора скелетних гілок бура. Біологічною особливістю цієї культури є відшаровування кори, яке відбувається, починаючи з третього року життя рослини. Пагони рослин можуть бути розміром від 5 до 40 см, вони злегка опушені. Бруньки великі. Квітки середнього розміру, сформовані в двоцвітнику. Плоди жимолості одиночні зі слабким прикріпленням до плодоніжки, вагою від 0,5 до 3,0 г. Коренева система рослини стрижнева, густорозлога з глибиною залягання до 50 см.
Рослини жимолості характеризуються високою зимостійкістю. Навіть у холодні зими, коли вимерзає значна частина грушових, вишневих, абрикосових насаджень, жимолость не має втрат і продовжує давати врожаї.
Бруньки жимолості розпускаються в кінці березня - на початку квітня, коли ще можливе випадання снігу і трапляються легкі заморозки, але це не заважає нормальній вегетації рослин. Квітки жимолості витримують до -3 ...-4°С. Все це дає можливість вирощування жимолості в місцях з холодним кліматом.
При посадці рослин жимолості на власну ділянку важливо знати, що ця культура самобезплідна, тобто, якщо вирощувати рослини одного сорту, буде спостерігатися повна відсутність врожаю. Для отримання високих і стабільних урожаїв слід вирощувати не менш 2-3 сортів.

Вибір місця: краще цвіте і росте вона на освітлених місцях і в напівзатінку. При сильному затіненні цвіте слабо. Більшість жимолостей, особливо кучеряві види, світлолюбиві і віддають перевагу відкритим сонячним ділянкам. Однак лісові види можуть витримувати незначне затінення і будуть добре рости в саду в затінку дерев. У таких умовах зберігається більш висока вологість повітря, що особливо важливо для цих рослин.

Грунт: жимолость добре росте на будь-яких грунтах, але краще розвивається на пухких і дренованих. Непридатними для її посадки вважаються занадто сухі ділянки, а також замкнуті улоговини.
Грунтова суміш складається з дернової землі, перегною або торфу і піску, узятих у співвідношенні 3:1:1. Оптимальна кислотність грунту становить 7,5 - 8,5. На важких сирих грунтах, як і на бідних піщаних, жимолость росте погано. Необхідний дренаж з битої цегли або гравію шаром 5-7 см.

Посадка: жимолость добре переносить пересадку. При посадці на постійне місце в саду слід дотримуватися відстані між рослинами 1,5 - 2 м. Коріння ретельно розправляють і обережно засипають землею. Потім добре поливають і мульчують. Коренева шийка повинна знаходитися на рівні землі. У аматорському саду зручно розмістити кущі у вигляді живоплоту по краю ділянки. Для створення декоративних груп відстань між кущами збільшують до 2,5-3 м.
Плантації закладають 2-3-річними саджанцями. Посадкову яму для таких кущів готують глибиною 25-30 см і діаметром 25 см; для 5-7-річних кущів - глибиною і діаметром в 50 см.
Весняна посадка підходить для видів жимолості з пізньою вегетацією - альпійської, покривальної, Мааки, Тангутської, дрібнолистової та інших, і менш бажана для жимолості синьої: вегетація у неї починається дуже рано (наприкінці квітня), коли грунт ще не розтав, і до того моменту, коли можна зайнятися посадкою жимолості, вона вже зацвітає. Якщо молоді рослини можна садити за умови хорошого догляду, то у дорослих можуть постраждати квітки, що позначиться на приживлюваності і плодоношенні кущів.
Найбільш сприятливим строком посадки жимолості синьої є період з серпня до середини жовтня. При осінній посадці рослини не страждають. По-перше, у них висока зимостійкість, а по-друге, вже в середині літа припиняється ріст пагонів, закладаються верхівкові бруньки.
Рослини з закритою кореневою системою можна садити з весни до осені.
Оскільки жимолость - перехреснозапильна рослина і одиничний кущ не зможе запилитися, необхідно саджати не менше 3-5 різних сортів на одній ділянці.

На що слід звернути увагу при покупці:

- У рослин із закритою кореневою системою найвища приживлюваність. Крім того, при покупці саджанців у контейнері або пластиковому мішечку не виникне небезпеки, що коріння пересушені і можуть загинути.
- Не варто купувати дуже маленькі (висотою менше 25-30 см) вкорінені живці, які не встигли розвинутися.
- Не купуйте дорослі перерослі рослини висотою більше 1,5 м: вони довго приживаються і не відразу починають нормально плодоносити.
- Уточніть, чи придатний сорт для місцевих умов. Підбирайте сорти з селекції найближчих регіонів.
- Задумайтесь, чи будуть сумісні для запилення ті сорти, які вирощуються поруч на одній ділянці. Від цього залежить їх врожайність.
- Купуйте тільки здоровий посадковий матеріал. Уважно огляньте рослину перед покупкою, чи немає на ній шкідників або хвороб. У здорових чагарників рівні пагони і чисте зелене листя.

Догляд: жимолость, як будь-яка рослина, добре реагує на дбайливе ставлення садівника. Чим кращі умови вирощування, тим пишніше цвітуть кущі і тим більше плодів можна зібрати з їстівних сортів жимолості.
Рано навесні вносять повне мінеральне добриво з розрахунку 20 - 30 г/м2, перед цвітінням дають рідкі підгодівлі Кеміри-універсал з розрахунку 20 г на 10 л води. При слабкому рості молодих рослин практикують позакореневе підживлення: 0,1% сечовини, 1% суперфосфату, 0,5% хлористого калію. Літнє зрошення теж дуже корисно. Восени під перекопування вносять деревну золу 100 - 200 г/м2. Якщо при посадці внесено добриво в кількості: 5 - 7 кг гною, 50 - 80 г суперфосфату і 40 - 50 г калійної солі на одну посадочну яму, то два наступних роки можна не вносити ніяких добрив.
Поливають жимолость помірно, 2-3 рази за сезон, в спекотну і суху погоду по 8 - 10 л на кожну рослину. При вирощуванні без поливу, до того ж на важких глинистих грунтах, сильніше відчувається гіркота в плодах, навіть у їстівних сортів з десертним смаком - "Герда", "Попелюшка", "Камчадалка", "Московська 23", "Синій Птах", а також може знижуватися врожайність і посилюватися осипаємість плодів.
При ущільненні грунту і прополці бур'янів можна рихлити грунт на штик лопати (20 - 25 см). Мульчують не тільки пристовбурні кола після посадки, можна також з осені розсипати торф біля рослин шаром 3 - 5 см. Це одночасно і укриття, і підгодівля.
Найбільш підходящий час для проведення обрізки жимолості - осінь (після опадання листя) або рання весна (у березні). Кожні 2-3 роки проводять омолодження і проріджування старіючих кущів, для цього вирізають дрібні і старі гілки, залишаючи не більше 5 потужних стовбурів. При поступовому видаленні центральної частини крони зі старіючими гілками, починають утворюватися нові паросткові пагони.
Кущам старше 6-7-річного віку потрібна санітарна обрізка - видалення хворих, обламаних, засохлих гілок. У першу чергу обрізці підлягають сухі пагони і гілки нижнього затіненого ярусу, які лягають на грунт, заважають догляду за кущем і не беруть участь у плодоношенні .
Не рекомендовано зрізати верхівки пагонів жимолості синьої, так як на них зосереджена максимальна кількість бруньок з зачатками квіток, при їх пошкодженні знижується врожайність.
Для старих 15-20-річних кущів можлива сильна омолоджує обрізка "до пенька", яка проводиться на висоті 0,5 м від рівня грунту. За рахунок молодих парослевих пагонів чагарник здатний відновитися протягом 2-3 років.

Підготовка до зими: особливої ​​підготовки до перезимівлі не потрібно. Лише іноді у них незначно пошкоджуються морозом кінці пагонів, що не знижує декоративності рослин.

Використання: жимолость - чудовий медонос. Добре виглядає в одиночних і групових посадках, при створенні живоплотів, узлісь і як підлісок. Cлід відзначити, що ці рослини не тільки зможуть збагатити палітру саду, але і принести користь, якщо ви відберете для посадки їстівні сорти жимолості.
Високі чагарники, в тому числі з їстівними плодами, краще висадити по краю ділянки, організувавши з них живопліт. Рясно квітучі жимолості бажано розмістити в декоративних групах, зосереджених біля будинку або в місцях відпочинку.
Приземистим і розпластаним жимолостям знайдеться місце серед великих каменів у рокарії. По землі можна пустити навіть квітучі ліани, що полегшить перезимівлю цих теплолюбних видів. Оскільки для повзучих витких чагарників більше підходить добре прогріваємі місця - на опорі, влаштованої з південного боку будинку. Ними можна оповити альтанку або арочне перекриття, прикрасити укіс або підпірну стінку.

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
26 27 28 29 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних