Біологічні особливості культури

Сучасна суниця садова (Fregaria ananassa) з’явилася завдяки щасливому випадку: завезена для колекції з Південної Америки суниця чилійська (Fregaria chiloensis), чомусь практично не плодоносила, але коли поряд була посаджена суниця віргінська (Fregaria virginiana), яка виступила в ролі запилювача, гібрид виявився життєздатним і утворював великі соковиті плоди. Саме за їх специфічний смак та аромат, а також форму плоду, що нагадував ананас, цей гібрид був названий Fregaria ananassa та згодом став родоначальником різноманітних сортів цієї культури.

Суниця – багаторічна трав’яниста рослина. Надземну частину утворюють стебла, листя, сланкі пагони (вуса), плодові утворення. Коренева частина складається з коренів та кореневищ.

Стебла. Кущ суниці не має центрального стебла. Нові прирости утворюються з бічних пазушних бруньок верхньої частини стебел, які являють собою вкорочені пагони-ріжки. Сформовані стебла-ріжки у свою чергу також розгалужуються, утворюючи кущ. На кожному ріжку наприкінці вегетації формується верхівкова генеративна брунька. Кущ суниці залежно від сорту та умов вирощування формує 6-25 ріжків і більше.

Коренева система. Підземна частина являє собою коротке і розгалужене кореневище, що є підземним стеблом, та мичкуваті корені. На кореневищі є сплячі бруньки, що утворилися в пазухах листків стебла. З цих бруньок виростають нові надземні органи, а в їхній основі утворюється нова коренева система з більш поверхневим розміщенням. Коренева система розгалужена і мичкувата. Розміщується вона, в основному, на глибині до 30 см, хоча окремі корені проникають до 100-120 см. Ростуть корені впродовж всього періоду вегетації. Особливо інтенсивно вони ростуть навесні, а влітку та восени ріст коренів дещо сповільнюється.

Сланкі пагони (вуса). З нижніх бруньок стебла відростають сланкі пагони. Їх ріст починається ще під час цвітіння суниці. Масове утворення вусів припадає на другу половину вегетації. Кожен сланкий пагін має колінця. На парних колінцях (2,4,6 і т.д.) утворюються молоді рослини, які вкорінюються. Залежно від сорту, погодних умов, поживного режиму та зволоженості грунту одна маточна рослина може утворювати до 15-20 вусів і більше, на яких може укоренитись 60-80 розеток.

Відношення до умов навколишнього середовища

Грунти. Суниця росте і добре плодоносить на чорноземах, сірих лісових, дерново-підзолистих грунтах середньої щільності. Оптимальним є легкосуглинковий і супіщаний механічний склад, що забезпечує добру аерацію кореневої системи та достатню водоутримуючу здатність. Рекомендується уникати важких глинистих грунтів – в умовах підвищеної вологості і поганого доступу повітря рослини більш сприйнятливі до хвороб кореневої системи.

 Рослини суниці краще ростуть і плодоносять в умовах слабкокислої реакції ґрунтового розчину (рН в межах 5.8-6,2). Глибина залягання підгрунтових вод на полях, що відводяться під насадження суниці повинна бути не менше 60-80 см від поверхні грунту.

Режим зволоження. Високі й сталі врожаї суниці одержують лише за умови рівномірного забезпечення грунту вологою на глибині розміщення основної маси кореневої системи – 0 - 40 см. Навіть за умови випадання дощів, суниця потребує поливів у фазах цвітіння, формування врожаю, збирання ягід та диференціації бруньок.

Зимостійкість та морозостійкість. Морозостійкість рослин суниці перш за все залежить від сорту, що вирощується. Суниця успішно витримує низькі температури за наявності снігового покриву взимку. Коли ж снігу немає, при температурі нижче мінус 12-16оС рослини частково підмерзають або повністю гинуть. Однак рослини, які були в достатній кількості забезпечені елементами живлення, вологою, не послаблені хворобами і шкідниками на протязі вегетаційного періоду, перезимовують краще.

 Весняні заморозки під час цвітіння пошкоджують квітки, що розпустилися і навіть бутони. При температурі мінус 1,1оС на рівні рослин спостерігається незначне пошкодження, а при мінус 3,3оС – значне пошкодження квітки. Повна загибель маточки відбувається при зниженні температури до мінус 10оС, пилку – при мінус 5оС і бутонів при мінус 4оС. Найбільше пошкодження спостерігається, коли низька температура тримається декілька годин. Зазвичай першими пошкоджуються квітки, що розкрилися і добре розвинені бутони.

                                                                               

Типи посадкового матеріалу

 Одним з основних та найбільш важливих елементів сучасних технологій вирощування ягідних культур є використання високоякісного посадкового матеріалу. Для вирощування високоякісного садивного матеріалу суниці спеціалізовані розсадники використовують оздоровлений матеріал, що продукується in vitro в біотехнологічних лабораторіях. Це дозволяє отримувати безвірусні рослини з максимально можливим, для відповідного сорту, потенціалом урожайності. Після попереднього розмноження в лабораторних умовах маточні саджанці висаджуються в плівкові чи сітчасті теплиці, що захищають насадження від комах - переносників вірусів. На останньому етапі розмноження суперелітні чи елітні рослини висаджують у відкритий грунт для отримання еліти чи першої репродукції відповідно. За різними даними можливі втрати врожаю при зниженні репродукції на одне покоління складають 10 – 25%, проте при використанні низьких репродукцій (третя і нижче) урожай більшості сортів стабілізується на рівні 50 – 60% від можливого урожаю еліти і подальше його зниження є незначним.

 Свіжа розсада

 При вирощуванні суниці в Україні традиційно використовувалися свіжо викопані саджанці, які висаджувались восени (кінець серпня - вересень), або навесні (квітень - травень). Осінній посадці надавалась перевага – саджанці краще приживались завдяки підвищеній вологості та помірній температурі повітря. Хоча зрошення після посадки завжди вважалось одним з ключових факторів в технології вирощування, багато господарств створювали досить великі насадження суниці без використання систем поливу - лише вносячи воду локально при посадці. Весняна посадка з локальним поливом теж практикувалась, хоча результативність при цьому більше залежала від погодних умов - якщо після посадки декілька днів стояла жарка сонячна погода – значну частину поля потрібно було пересаджувати.

Свіжовикопані саджанці мають свої недоліки:

- саджанці для осінньої посадки потрібно викопувати в кінці літа – на початку осені для того, щоб вони встигли добре вкоренитись в новому насадженні. При цьому лише в рослинах, сформованих на перших міжвузлях столона розмір кореневої системи та товщина коронки є прийнятним. Крім того – необхідність регенерації кореневої системи дещо послаблює закладання генеративних бруньок та накопичення вуглеводів в сердечку – в результаті можливий урожай в перший рік використання є досить лімітованим.

- саджанці, що вирощуються до весни - значно краще розвинуті, але стрес при весняній посадці в поєднанні з можливим дефіцитом вологи в післяпосадковий період унеможливлює отримання комерційно виправданого врожаю в рік посадки. В той же час викопування, сортування саджанців та посадку їх в новому насадженні потрібно проводити в стислі терміни – досить часто це призводить до запізнення з висадкою та, як наслідок - поганого приживання рослин.

 Фріго-рослини

 Хоча в даний момент свіжа розсада все ще використовується для осінньої посадки, все більше господарств починають застосовувати сучасні інтенсивні технології вирощування суниці, що передбачають використання саджанців типу «Фріго» (Frigo plants).

 Технологія вирощування цих саджанців передбачає викопування рослин з маточника в другій половині листопада (в країнах з помірним кліматом – заготівля саджанців може проводитись також в зимовий період). При цьому маточні плантації заздалегідь підкошуються і молоді саджанці відрізаються від маточних кущів культиватором з вертикальними ножами. За температури нижче + 15оС притупляється метаболічна діяльність та проходить відтік вуглеводів у кореневища. Понижена температура та скорочена тривалість світлового дня спричиняє диференціацію генеративних бруньок (в залежності від сорту та порядку міжвузля, на якому сформувався саджанець їх може сформуватись до 4-5). При температурі нижче + 5оС рослини переходять в стан спокою – закладання генеративних бруньок та вегетативний ріст повністю припиняється.

 Викопані рослини охолоджують, сортують та підрізають листя.

 Саджанці зберігають в поліетиленових мішках при температурі мінус 1,5 – 1,8оС.

 Від посадки до початку плодоношення саджанців Фріго потрібно 60-70 днів. Цей факт дозволяє планувати виробництво та проводити посадку в декілька строків з метою отримання позасезонної продукції і створювати ягідний конвеєр отримуючи суницю для ринку свіжої продукції від травня до початку жовтня.

 Висаджені рослини потребують достатнього зволоження (до повного вкорінення поверхня ґрунту має бути повністю зволожена). В той же час, через відсутність листкової поверхні, Фріго рослини значно краще приживаються в порівнянні з свіжовикопаними саджанцями. Мобілізація життєдіяльності рослин, що зберігалися при понижених температурах відбувається досить швидко – вже через декілька днів після висадки з’являються перші листки. Такий ранній та швидкий розвиток в поєднанні з наявністю підвищених запасів поживних речовин кореневища дозволяє в короткий термін сформувати достатню вегетативну масу.

 Основні параметри розвитку Фріго рослин (кількість листків, площа листової поверхні, висота, кількість генеративних пагонів) в декілька раз перевищують параметри розвитку свіжовикопаної розсади.

Загальноприйняті європейські стандарти передбачають поділ Фріго саджанців на декілька класів в залежності від товщини коронки:

 «А+» – товщина 12-18 мм – рослини мають в середньому по 3 генеративних бруньки, що дозволяє сформувати 25-30 ягід нормального розміру. Підвищена вартість таких саджанців окупляється за рахунок отримання врожаю в межах 8-10 т/га в рік посадки;

 «А» – товщина 8-12 мм – ці саджанці закладають 1-2 генеративні бруньки, що дозволяє отримати 10-20 ягід. Врожай в перший рік при дотриманні технології вирощування може бути в межах 4-6 т/га;

 «В» – товщина < 8 мм – збір врожаю в рік посадки є економічно недоцільним – декілька разове видалення квітконосів дозволяє сформувати насадження для плодоношення на наступний рік.

 

 Дорощені рослини (WB)

 Саджанці, які мають товщину коронки, що перевищує 18 мм відділяють в особливий клас – WB (waiting bed). Зазвичай їх отримують шляхом пересаджування перших вкорінених розеток (кінець червня – липень) на окрему ділянку з високим агрофоном. При кількаразовому видаленні вусів рослини набирають достатній потенціал для диференціації 4-7 генеративних бруньок у осінній період.

 Саджанці класу WB останнім часом стали досить популярними незважаючи на високу ціну. Високий попит на такий садивний матеріал змушує розсадники, що спеціалізуються на вирощуванні саджанців суниці використовують рослини класу В для їх дорощування до WB рослин. Для цього рослини висаджують загущеним способом – до 100 000 саджанців на гектар та декілька раз видаляють квітконоси та вуса. Вирощені саджанці WB викопують пізно восени та зберігають по технології Фріго при відповідній температурі в поліетиленових пакетах.

 Їх врожайність в рік посадки у виробничих умовах при дотриманні технології та достатньому удобренні і поливі може сягати 18-20 т/га.

Горщечкова та контейнерна розсада

 Ще один тип посадкового матеріалу, що останнім часом стає надзвичайно популярним для використанні у відкритому ґрунті та в теплицях – це горщечкові рослини або РР (plug plants). Серед багатьох переваг РР розсади варто відзначити вирощування рослин в повністю контрольованому середовищі, що дозволяє гарантувати відсутність ґрунтових патогенів (збудників Phitophthora spp. і Verticillium spp.) та швидку адаптацію рослин при пересаджувані на поле чи в теплицю. Якщо при висаджуванні свіжої розсади чи фріго рослин на протязі 1 години після посадки потрібно розпочати полив дощуванням і використовувати його на протязі 1-2 тижнів (в залежності від погодних умов), то для горщечкової розсади помірного крапельного зрошення цілком достатньо для повного вкорінення.

 Корені РР саджанців при пересаджуванні на поле чи в теплицю майже не ушкоджуються, зберігається основна маса кореневих волосків – активна коренева система дозволяє проводити посадку із запізненням до 5 днів від оптимальних термінів в регіоні.

 Якщо для вирощування саджанців відповідної якості з оголеною кореневою системою потрібно від 4 до 7 місяців, то РР рослини можна отримати за 5-6 тижнів (а при використанні теплиць – 3,5-4 тижні).

 За даними багаторічних досліджень загальний урожай суниці та відсоткова частка великих ягід при використанні горщечкової розсади значно перевищували відповідні показники при створенні насаджень рослинами з оголеною кореневою системою.

 Серед недоліків цього типу садивного матеріалу варто відзначити його високу вартість та складність при транспортуванні. На жаль в даний час на Україні немає розсадників, що вирощують РР саджанці суниці, хоча прийнятної якості рослини можна отримати навіть без використання дорогих технологій закритого ґрунту та автоматизованої туманної установки.

 Маточні рослини для отримання садивного матеріалу мають бути відповідної репродукції, вільні від шкідників, вірусів та збудників хвороб. Їх вирощують в теплицях чи відкритому ґрунті – використовуючи плівкове покриття шириною 1,2-1,5 м, в отвори якого висаджені маточні рослини, чи поліетиленові мішки або пластикові ємкості. Для отримання великої кількості розеток рослини повинні добре забезпечуватись водою та елементами живлення – тому найкраще використовувати крапельні системи зрошення з можливістю фертигації.

 Заготівля розеток для вкорінення проводять безпосередньо в полі чи теплиці. Рекомендується на протязі години охолодити матеріал до температури 0 - +1оС при відносній вологості повітря 95%.

 Посадку варто проводити зразу ж після заготівлі, хоча не вкорінені розетки можна зберігати при температурі +2 - +3оС до тижня.

 Для вкорінення використовують пластикові чи пінопластові ящики з комірками круглої, квадратної чи гексагональної форми глибиною 5-7 см та загальним об’ємом біля 150 см3. Для приготування субстрату може використовуватись торф, дернова земля, пісок, вермикуліт та компостована тирса у співвідношенні, що дозволяє створити оптимальне середовище для росту коріння.

 Розетки відбирають з 2-ма непошкодженими листками та зародковими корінцями світлого кольору довжиною максимум до 1 см. Потрібно стежити, щоб на корінчиках не було залишків ґрунту. Разом з розеткою відрізають частинки столону довжиною 1,0-1,5 см.

 Перед посадкою субстрат в ящиках дещо ущільнюють та добре зволожують. Укорінення в плівковій теплиці з туманною установкою є оптимальним, хоча добрих результатів можна досягти і у відкритому ґрунті із використанням спринклерного зрошення в автоматичному режимі.

 Вже через 48 годин корінчики досягнуть довжини 3-4 см, а на 7-10 день сформується базова коренева система.

 На початку розвитку молодих рослин потрібно уникати прямого освітлення – лише на 4-5 тиждень ящики можна перемістити на сонячне місце.

 До цього часу коренева система повністю заповнює комірку і рослини легко виймаються без розсипання субстрату.

 Отримані саджанці можна висаджувати безпосередньо на поле в другій половині літа, або після закладання генеративних бруньок в осінній період закладати на зберігання в холодильник для весняної посадки чи для висаджування в теплиці. Зазвичай їх товщина складає 8-11 мм.

 Останнім часом для технологій закритого грунту горщечкові рослини вирощують в контейнерах більшого розміру (контейнерна розсада) на протязі 5-6 місяців для отримання саджанців товщиною 15-18 мм.

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Жовтень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4

?>