Вибір ділянки та підготовка грунту

Параметри ділянки

Ділянку для закладання насаджень не слід розміщувати у місцях, де існує загроза пізньовесняних заморозків – надто близько до водоймищ та в пониженнях рельєфу, так званих «блюдцях», куди може опускатися і затримуватися холодне повітря. Кращими є ділянки, розміщені на рівнинній місцевості або невеликих (не більше 5о) схилах. В Поліссі та Лісостепу кращими є західні і південно-західні схили.

Ділянка повинна бути захищена від сильних, сухих і холодних вітрів садозахисними насадженнями або знаходитись під природним захистом (ліс, складки рельєфу тощо).

Не підходять ділянки з високим заляганням грунтових вод (1-1,5 м від поверхні ґрунту) та з можливістю підтоплення навесні або під час сильних опадів.

Важливим параметром є розміщення ділянки у безпосередній близькості до під’їзних доріг з твердим покриттям, що забезпечить зручне транспортування зібраного врожаю.

Інший важливий параметр – наявність води для зрошення поблизу ділянки або на її території.

Грунт

Кращими ґрунтами для даних ягідних культур за родючістю і фізико-хімічними властивостями є чорноземи – глибокі, опідзолені, вилугувані; лугово-чорноземні, світло-сірі, сірі і темно-сірі лісові, дерново-середньо- і слабопідзолисті ґрунти з гумусовим горизонтом 25-40 см.

За гранулометричним складом кращими є середньо-легкосуглинкові, а також супіщані ґрунти, що підстилаються вологоємкою породою. Досить добрими можуть бути важкосуглинкові за умови їх структурності та пухкого водопроникного підґрунтя.

Непридатні ґрунти - глибокі піщані, карбонатні, солонцюваті і заболочені.

Оптимальний вміст гумусу – не менше 3%. У випадку низького відсотку гумусу (<2%) рекомендується внесення органічних добрив (перегній, сидерати).

Сівозміна

Для поліпшення структури ґрунту та збільшення запасів поживних речовин в сівозміну вводять поля з багаторічними бобовими травами. За рік до садіння ягідників рекомендовано засівати ділянку ярими або озимими зерновими культурами. Іншими корисними культурами-попередниками на піщаних грунтах можуть бути гречка, гірчиця та люпин. Вкрай небажано вирощувати овочеві культури, особливо картоплю, томати та інші пасльонові, які мають спільних шкідників з смородиною, порічками та агрусом. Якщо раніше на ділянці росли також ці культури, з моменту їх корчування повинно пройти не менше 5 років.

Зелені добрива (сидерати)

Використання сидеральних культур має багато переваг. Перш за все вони є джерелом суттєвого поповнення ґрунту органічною речовиною. Наприклад, гірчиця може дати понад 850 кг органічної речовини на гектар. Разом з цим, сидерати захищають землю від несприятливих умов зимового періоду та промивання добрив у нижні шари грунту. Рослини, що висіваються на зелені добрива, ефективно пригнічують і навіть знищують окремі бур’яни та мають позитивний вплив на структуру грунту. У випадку вирощування люпину грунт також збагачується азотом, який фіксують бактерії, що поселяються на коренях цієї культури, утворюючи бульбоподібні нарости.

Насіння сидератів обов’язково очищають від домішок насіння бур’янів. Озимі сидерати сіють у вересні, ярі – в другій половині літа або весною.

На Поліссі застосовують наступні сидерати: ярі – люпин (норма висіву - 225 кг/га), гірчицю (20 кг/га), фацелію (15 кг/га), вико-овес (100+50 кг/га), сераделу (70 кг/га); озимі – озиме жито (100 кг/га), озиму вику з житом (по 50 кг/га), горох пелюшку (200 кг/га).

У випадку весняної посадки смородини, порічок та агрусу сидеральні трави заорюють восени перед настанням холодів (перед оранкою їх прикочують котками і дискують). При осінній посадці виконують ті ж операції за декілька тижнів перед садінням.

 

Олександр Ярещенко
Інститут садівництва НААН

Земляника садовая

Малина

Ежевика

Голубика

Смородина

Крыжовник

Жимолость

Клюква

Косточковые

Ноябрь 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
28 29 30 31 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1

Консоль отладки Joomla!

Сессия

Результаты профилирования

Использование памяти

Запросы к базе данных